ПВ. Однорідні члени речення, вставні слова, звертання; складне речення

Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав леге­сенький туман.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Блакитними очами дивляться на мене весна й небо.

Фрукти та овочі перенесли у сховище.

Зима це період зимових свят, подарунків та канікул.

Дерева кущі птахи все завмерло навколо.

Я зробив усі завдання з таких предметів математики мистецтва історії.

Мабуть, весна принесе з собою і радість.

Сподіваюся, сину мій, ти усе зробив правильно.

Поля, ліси, гори – усе сяяло після дощу.

Гори, укриті снігом, здавалися мертвими.

Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і мимоволі мабуть залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці – бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці - бігають по снігу, і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Ти, напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти, напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

У хатинці, білій, чепурній, мерехтять іграшки й ліхта­рики на святковій ялинці.

Життя людське летить, а світ за ним не поспішає.

Засмутилося Літо, а тоді усміхнулося.

Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори крутої.

Кожен, може, мріяти про щастя.

Може, сьогодні піде дощ.

Якість питної води, без сумніву стала кращою.

Хлопці як на диво, ще довго не розходилися.

Ви, звичайно, знаєте мою сестру.

Отже, тут багато говорити й сперечатися не варто.

Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна.

Вибачте, котра зараз година?

Плач же серце плачте очі поки не заснули.

Кобзарю ти душу вкладаєш у пісню свою.

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим.

Лети орле на Вкраїну милу!

Я йду вздовж узлісся і насолоджуюся цією казковою красою.

Зима встановлює свої закони й правила.

Сніг переливається яскраво й весело на сонці.

Між ярами над ставами верби зеленіють.

Життя прожити не поле перейти.

Пронеслася над галявиною ціла зграйка птахів сороки ворони граки.

На галявині в лісі в полі усюди чується гомін птахів.

Місяць в травах росяних купався, по степу котилась ковила.

Ось налетить вітер і почне безжально зривати осінню красу зажуреного клена.

Прилинув вітер, і в нічній хатині нам про весняну волю заспівав.

Оркестр дощу замовк, і ноти листям сохнуть на березі.