Пунктуаційна норма

Грати словом долею грати.

Душа не свита не одягнеш другу.

Щастя це трикутник а в нім три боки віра надія любов.

Найбільш гірка отрута нашого морального буття безнадійність.

Найбільше щастя бути добрим.

Хіба життя боротьба? Життя радість.

Твої вірші думок великий злиток.

А зачарована Десна безмежно гарна як весна.

Боротьба за демократичне суспільство ось сенс життя.

У містах земля одягнена в камінь і залізо.

Удосконалюватися значить мінятися.

Вік прожити не ниву пройти гомінку.

Заплач Матвійку дам копійку.

О сон з тобою забуваєм все горе і свою напасть.

Ти в моєму серці Україно думою Шевченка гомониш.

До тебе люба річенько ще вернеться весна.

Де зараз ви кати мого народу?

Дорогий діду а які у сонця ключі?

Слово моя ти єдиная зброє ми не повинні загинуть обоє!

Ой вишеньки-черешеньки червонії спілі чого ж бо ви так високо виросли на гіллі?

Він уночі потривожив механіка і виявляється зовсі даремно.

Я не зважив на годинник і виявляється потрапив на кінцевий етап цієї події.

Сумління людське виявляється подібне до вулика його теж можна розтривожити.

Любов до книжки виявляється й у тому що з шостого класу Франко збирав свою бібліотеку.

Стоять верби опушені зелененьким листям і, здається, чують сплески журавлиних сурем у піднебессі.

Стоять верби, опушені зелененьким листям, і здається, чують сплески журавлиних сурем у піднебессі.

Стоять верби, опушені зелененьким листям, і, здається, чують сплески журавлиних сурем у піднебессі.

Стоять верби, опушені зелененьким листям, і здається чують сплески журавлиних сурем у піднебессі.

Коли все дуже правильно й бездоганно тоді виникає сумнів.

Молодь вийшла в сад погуляти поспівати та пожартувати.

І сам собі постань законом і не вагайся не блажи...

Випробування зміцнюють дух і ведуть до життя.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі і тиша в тиші і тумани в полі.

Усюди і на вулицях і круг стадіону й обабіч дороги до заводу росли молоді осокори клени й каштани.

Родина школа церква телебачення література усі повинні підкреслювати користь для себе й для загалу суворого дотримання законів.

Три головні завдання є в українського народу досягнення правдивого й сталого щастя посилення єдності захист зовнішніх кордонів.

Український поет Василь Симоненко подарував світові багато прекрасних поезій.

Маленька пухнаста з настовбурченим колючим гіллям ялинка подібна до зеленої пташини.

Козак Бобренко на ім'я Григорій єдиний син достойної вдови.

Ми художники слухаємо очима а говоримо руками.

Ноша зручно взята половина ноші.

Шумлять сади налиті білим цвітом.

Легенда це плітка перевірена часом.

Раз добром нагріте серце вік не прохолоне!

Вітер бив нещадно й проймаючи до кісток.

Кожен птах свою пісню співаючи здіймається до небес.

Нехай прекрасне вийшовши на сцену з життя частіше повертається в нього.

Любив їдучи на возі з лугу дивитися лежачи на зоряне небо.

Не говорити з людиною з якою можна говорити означає втратити цю людину говорити з людиною з якою не можна говорити значить втратити слова.

Життя квітка кохання мед з неї.

Тож підіте та скажіте що поки я буду жити не подумаю до віку зброї чесної зложити.

І сад цвіте і горличка туркоче і тихий промінь на покосі спить.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть колосом шумлять.

Я їду до гаю і в блакить безкраю серце моє лине й птицею співає.

Бліді на небі гасли зорі і вітер плутався в мережах верховіть.

І от у синій глибині небес затріпотіли зорі й виплив місяць.

Мені мабуть не надокучить нагадувати що хто не знає свого минулого той не вартий свого майбутнього.

Надію в хаті поважайте її на видноті тримайте бо де у хаті вона є туди і щастя забреде.

Соломія міркувала що коли брати в ліву руку плавні мусять швидко скінчитися бо в той бік вони простяглися недалеко.

Ви скажіть своєму пану що заплати не бажаю бо коли я що дарую то назад не забираю.

Ніч прозора безшумна тепла ніби оксамитом огортає людину м'яке степове повітря.

Мріють крилами з туману лебеді рожеві сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Не тополю високую вітер нагинає дівчинонька одинока долю зневажає.

Така судьба усіх співців чудових їх тернами увінчує життя.

1

2

3

4

Десь кричав перепел і туман стелився річкою.

Голова є в кожного і думати вміє кожен.

Бився з ворогами і кулі його минали.

Ще один крок і щастя в наших руках.

кому

тире

двокрапку

крапку з комою

На вухо літу коник сюркотить: "Небесні в тебе очі. схаменися!"

"Я впевнена. що вільний геній мого народу витворить нове, вільне мистецтво..."- писала М.Заньковецька

І голос сильний нам згори, як грім, гримить: "Лупайте цю скалу!"

"Добре кажеш", - зауважив гетьман, - не раз чоловік робить не те. що хоче, а що мусить"