Пунктуаційна норма

А Ніч була хоч і зоряна та темна.

Б Не руйнуймо ні веж ні людської душі височин.

В Ні з того ні з сього у небі збиралися хмари.

Г Не пам’ятник собі а творчість я плекала….

Д Ми чуєм трав зелений крик дощів задумані рефрени.

А Верби сплакували листям їхні золоті сльози гнало за водою.

Б Малював художник небо поставали небеса.

В Шумлять не ліси скрипкові оркестри лунають.

Г Хочеш піймати старого лиса мусиш бути хитрішим за нього.

Д Старі люди кажуть два хитрих мудрого не переважать.

А Будеш сіяти з сумом — вродить печаль

Б Бачу здалека: хвиля іскриста грає вільно на синьому морі.

В Повіяв вітер по долині, пішла долиною луна.

Г Погляне — холодною водою обіллє.

Д На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули.

А Немидорі знов приснився сон, ніби вона блукає з Миколою

Б Де гори круті звелися, в’ється змійкою битий шлях

В Скиби землі були такі чорні, що аж різало очі.

Г Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина.

Д Місця, де зроду не бували ми, лежать десь на краю землі.

А Я люблю слухати, як шумить ліс, як говорять поміж собою дерева.

Б Хто зберіг любов до краю і не зрікся роду, тільки той віддав всю душу, все, що міг, народу.

В Я бачу, як осінь гуляє в саду, як квіти від холоду терпнуть

Г Художник вертає людям пресвітле обличчя Бога, щоб люди не забували, що діти Божі вони

Д Уночі Андрій довго не міг заснути, бо в хаті було видно од великих зірок на небі і густо пахло холодною м’ятою

А складне речення з сурядним та підрядним зв’язком

Б складносурядне речення

В складнопідрядне речення

Г складне речення з безсполучниковим та сурядним зв’язком

Д складне речення з безсполучниковим та підрядним зв’язком

А Щороку вмирає трава і листя з дерев облітає.

Б Народилась трембіта з-під рук юнакових і полинула пісня її в полонини.

В Підбилися в зеніт Волосожари і каже казку зірка до зорі.

Г Густі тумани землю облягли і голубі простори посивіли.

Д І небо теплотою глибиніє і радість наливається в серця.

А Вони співали так як можуть співати тільки щасливі люди

БЗнов бачиш і віриш що все пролетить що ти перебореш недолю.

В Сині сосни шумлять і шумлять ніби світу начитують вірші.

Г Катер бурунив воду неподалік від берега і всі очі були приковані до нього.

Д А тим часом місяць пливе оглядать і небо і зорі і землю і море та глянуть на люди.

А з’юрмилися біля вікон.

Б і з’юрмилися біля вікон.

В а зеленкуватими й синіми снігами покотилися молоді голоси.

Г бо зеленкуватими й синіми снігами покотилися молоді голоси.

Д на небі вже зорі меркнули.

А Мати повідомила донечці, що в табір та поїде в серпні.

Б Мій друг повторює, ви одійдіть за хату, а ми виліземо.

В Софійка міркувала, що найяскравішим козаком є Кирило Тур.

Г Марія Олексіївна запитала в нас , хто не виконав домашнього завдання.

Д Батько сказав дітям, що час збиратися в дорогу.

А Як купуєте товар, вимагайте від продавця чек.

Б Коли приїхали з лісу додому, було вже зовсім темно.

В Де б хор не виступав, скрізь його радо вітали.

Г Відколи знаю Оксану, вона дивує мене своєю терплячістю.

Д Кажуть, ніби навіть геніїв за життя не всіх розуміли й визнавали.

А Неначе зачарований велетень, стояв ліс опушений увесь білим інеєм.

Б Хлопчик намагався відігріти задубілі на морозі руки.

В Я люблю сад пронизаний наскрізь ранковим сонячним сяйвом.

Г Сюди переселяються птахи зігнані із сінокісних угідь і дрібні тварини.

Д Був сонячний день сповнений невгамовного пташиного щебетання.

А Не зрозумівши дівчинка запитала ще раз.

Б Старі верби стоять похнюпившись.

В Я радіючи дивлюсь на сади в цвіту.

Г Умившись дядько одягав чисту сорочку й сідав до столу.

Д Біля багаття обнявшись сиділи друзі.

А Олесь, який плив поруч, допоміг мені вийти па берег.

Б Подвір’я затінює крислата яблуня, що росте під хатою.

В Думки, які роїлися в хлопцевій голові, не давали заснути.

ГВ історії української державності є постаті, про які люди забули.

Д Де б хор не виступав, скрізь його радо вітали.

А «Це наше новосілля,- говорила Мотря : - завтра по дневі роздивимося краще».

Б «Вам здається, що тепер море, як синій птах?» - обізвалася сусіди.

В Промовила конвалія: «Прощай, гаю милий!»

Г «Товаришу, - звернувся враз до нього, - мені треба оглянути рану.»

Д Г. Сковорода наводить слова Плутарха: « Дружба…зменшує страждання».

А До кімнати весело вбігли близнюки, які міцно трималися за руки.

Б Угорі тужливо озвалися журавлі, які вже взяли літо на свої крила.

В До годівниці прибігала сарна, яка потоваришувала з нашим козеням.

Г Надвечір ожили яскраві квіти, що прив’яли за день на сонці.

Д Радують око різнобарвні квіти, що ростуть на клумбі.