Пунктуація

… кидаю всі невідкладні справи та йду в поля далекі.

… ласкаву, сонячну, повну радісних пташиних переливів.

… у цей час народжуються нові потаємні мрії та сподівання.

… час пробудження природи від тривалого зимового сну.

… коли з-під снігу виглядають перші блакитні проліски.

коми 1 і 2 – при відокремленій обставині

кома 3 – між частинами складносурядного речення

коми 4 і 5 – при відокремленій прикладці

коми 6 і 7 – при вставному слові

кома 8 і 9 – при однорідних членах речення

Багато струмків народжується тут, високо на горах, де росами опадають тумани, й де хмари часто сіють дощі.

Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем?

Дерева у цвіту такі казково білі й легкі вночі, зараз обважніли, посірішали й ніби танули, розтікалися сірим туманом по низині.

Здоровенний дуб розлігся розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

Друзі попереджали мене про те, щоб я не бронював житла через неперевірені сайти, бо можу втратити гроші й зіпсую враження від подорожі.

Друзі попереджали мене про те, щоб я не бронював житла через неперевірені сайти, бо вони можуть втратити гроші й зіпсують враження від подорожі.

Друзі попереджали мене не бронювати житла через неперевірені сайти, бо можу втратити гроші й зіпсувати враження від подорожі.

Друзі попереджали мене про те, щоб я не бронював житла через неперевірені сайти, бо можу втратити гроші й вони зіпсують мені враження від подорожі.

Друзі попереджали мене про те, що не варто бронювати житла через неперевірені сайти, бо можемо втратити гроші й зіпсувати враження від подорожі.

Вона пристрасно приказувала: «Як це гарно! Як це гарно!».

«Ти ж до мене приходь, коли що, – сказав Левко. – адресу записав?»

«Не можу я, Надійко, – хмуро відповів він. – Про стипендію клопотатимусь».

«Я тут житиму», подумав Степан, і ця думка здалася йому чудною, як тополя, яку він щойно побачив.

«Нехай учитель поспішає до дітей, радіє кожній зустрічі з ними, – стверджував Ш. Амонашвілі – тоді й діти поспішатимуть у школу».

«Кожен, хто перестає вчитися, старіє, – говорив Генрі Форд і додавав: – Найважливіше в житті – це зберегти мозок молодим».

«Те, чого ми навчалися в школах і університетах, – не освіта, а тільки спосіб отримувати освіту» – зауважував Емерсон.

Марк Твен сказав «Учити себе – благородна справа, але ще благородніша – учити інших; до речі, останнє значно легше».

«Ви отримуєте від життя лише те, що наважуєтеся попросити, – переконує Опра Вінфрі, – Не бійтеся підвищувати планку».

«Ніщо так не заважає гарно жити», – жартував журналіст Олександр Перлюк, – як бажання покращити життя».

Оксана Забужко стверджує: «Нація, котра мислить про світ і себе в ньому категоріями позиченої мови, неминуче мислить несамостійно».

«Поважай усіх, з ким працюєш, – радить історик Андрій Коваль – якщо хочеш працювати з тими, кого поважаєш»

«Коли людина не встане з колін, – говорив поет Іван Драч: – то вона не далеко зможе пройти».

«У літописців є найстрашніша зброя – замовчування». – зазначав письменник Павло Загребельний.

«Поразка – це наука, – говорить Ліна Костенко й додає: – Ніяка перемога так не вчить».

«Книжки зотлівають – думки залишаються нетлінними» – стверджує історик Андрій Коваль.

Поет і громадський діяч Олег Ольжич говорив: Захочеш – і будеш!

«Я дуже люблю свою роботу – зізнається дизайнерка Оксана Караванська. – Це навіть не робота, просто я так живу».

«Краще дослухайтеся власного серця – радить співачка Джамала – і вірте своїй інтуїції».

«Щоб шанувати, треба мати талант, – стверджував Григір Тютюнник і додавав: – Щоб заздрити, таланту не треба».

«Державу Українську може здійснити наша любов до неї, а не зненависть до її ворогів», – зауважував В’ячеслав Липинський.

Іван Франко говорив – «Література кожного народу – це найкраще дзеркало його життя».

«Те, що вчора було прогресом, – коментує Ліна Костенко, – завтра стане іхтіозавром».

«Для неука дуже легкий спосіб зрікатись, – пояснював Михайло Старицький. – Не бачив Америки – значить, нема, не чув про Канта – значить, вигадали!»

«Афоризм має перевагу над романом, – жартував Володимир Голобородько й пояснював: – Його завжди дочитують до кінця».

«Ніщо так легко не засвоює пам’ять, як думку, відлиту в афоризм» – стверджував письменник Володимир Канівець.

Григорій Сковорода говорив: «Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує мандрівникові дорогу».

«Людині для польоту потрібна сила духу, – зауважує Олександр Ільченко, – а не пір’я».