Прийменник

Прийменник — незмінна повнозначна частина мови, що вживається для зв’язку однорідних членів речення.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що вживається для зв’язку частин складного речення.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що надає реченню або окремим його членам певних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм.

Прийменник — незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

Мій край — земля моїх предків.

Пісне, серця мого не край!

Посадила край дороги тополю.

Я люблю свій рідний край.

Від, у разі, під кінець.

На, до, під.

Біля, заради, поміж.

Край, поперед, з-попід

Задля, поперед, з-попід

Через, уздовж, на.

На відміну від, у разі, під кінець.

До, заради, поміж.

Без, од, над, посеред.

Поміж, обабіч, щодо.

Попід, близько, до, по.

Без, кінець, із-за, на.

вслід, осторонь, з-поміж, при

Без, од, над, посеред.

Поміж, обабіч, щодо.

На, від, із, за.

на...вколо , в...здовж , на...перед

з...під , з...попід , із...за

з...поза , по...руч , з...метою

з..метою , по...руч , згідно...з

називний відмінок

місцевий відмінок

давальний відмінок

орудний відмінок

з Родовим відмінком

з Місцевим відмінком

з Давальним відмінком

з Орудним відмінком

при будь- якій погоді

екзамен по фізиці

закричати від болю

о дев'ять годин

обставиною

жодним

додатком

означенням

Іти по хліб

іти за хлібом

завуч по виховній роботі

завуч з виховної роботи

приїхав по справах

приїхати у справах