Прості ускладнені речення (звертання, вставні слова, однорідні члени речення)

Усе, чим я щасливий і багатий, я мушу рідним словом оспівати

Запалай, мій вогнику крилатий, полум'ям привітним і незлим

Я люблю твоє майво зелене, і Донбас, і Каховку ясну

На берегах Дніпра крутих, весь помережений садами, стоїть у сяйві днів нових наш рідний Київ перед нами

Ти виростала квітла й наливалась і втілилась в медвяний виноград.

Ні ти не вмреш ти щастя поховаєш під білим покривом несправджених надій.

Квітки цвітуть і золотом багряним немов огнем долина пойнялась.

Мріє та ж ми вже навік попрощалися

Ой Дніпре мій, багато ти, батьку, у море носив козацької крові.

Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою.

Любітеся, брати мої, Украйну любіте, і за неї, безталанну, Господа моліте.

Йди в тисячоліття рідна, мово, до сердець і душ людських доходь.

Не рівняйте мене, пан виборний, з городянками: я не вередую і не перебираю женихами.

Я не розчарувавсь, генерале: край вартий того, щоб ради нього ставити на карту наш капітал

Різні, подруго, є люди, гідні шани і огуди, є без цвіту, є в цвіту.

Вчителько моя, зоре світова, на Вкраїні милій, в рідній стороні.

Не шуми ти, луг, і не гасніть, далі!

Ти припав, мій син, до лиця мудрої кринички польової.

Мій отчий дім незабутній, зі мною скрізь твоє тепло.

За руку беру тебе, слово, як юнку, як рідну дитину, на руки беру.

Я принаймні знаю правила поведінки в громадських місцях.

Хлопці про наші плани на це літо навіть не здогадувалися.

Бали хризантем проводять традиційно наприкінці листопада.

Інколи найщиріша правда здається такою неправдоподібною.

Ви зараз звичайно можете передумати їхати в це відрядження

Повітря здається п’янким і прозорим.

Та ніч була на диво схожа

І ось нарешті вершина наша.

На диво коло цього питання він найбільше морочився

І сіни і кімнати були заставлені скринями скриньками та усякими пакунками з князівським добром.

Невихід на співанку трьох голосів вона безсумнівно сприйняла б як тяжку особисту образу.

Старше покоління свідок іншого життя показувало ще на долонях мозолі від шаблі.

Нічна задуха насичена була сильними пахощами татарського зілля куширу зогрітої води.

першому

другому

третьому

четвертому

Під ногами джвякотить мокрий сніг, поміж бур’янами вода дзюрчить, синички пурхають з бур’янини на бур’янину.

На дні балки туман лежить, і в тумані люди гомонять.

Вітер в гаї нагинає лозу та тополю.

Небо почервоніло, а з ракети на землю червона смілка закапала.