Прості, складні речення.Односкладні речення, двоскладні речення.

одна граматична основа

дві граматичні основи

два головних члена речення

дві та більше граматичних основи

Холодні осінні тумани клубочаться угорі та спускають на землю холодні коси

А літо йде полями і гаями, вже серпень чимчикує за горами.

З гір побігли веселі струмки і річечки

Тепло оживляло все навкруги: дерева, трави, квіти

Палає сонце у рясних заметах.

Лис Микита вискочив із своєї незвичайної купелі, перебіг вулицю й ускочив у садок.

У хаті жила і господарювала Кармелева дружина.

Ліс стоїть мовчки, проте смереки шепочуть щось.

Оленка стрибала і на одній нозі, і на двох

Фея тричі сплеснула в долоні, і з неба впали барвисті самоцвіти.

Михайлик роздивлявся сіні і червоні самоцвіти.

Олексій зірвав квітку і подарував її мамі

З матір’ю готуємо обід.

Від цього величезного світу голова йде обертом.

Без діла слабіє сила.

Іван велосипедом їхав додому.

Ми вчимося шукати підмети й присудки.

Школярі зазвичай піклуються про пташок взимку.

У газетах детально описують події тижня.

Скільки сказав би я слів про цю весну осінню, про щастя (М. Рильський)

Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня… (Л. Костенко)

Задзвонили у Констанці рано в усі дзвони (Т. Шевченко)

Уранці все в лісі прокидалося: і деревця, і пташки, і грибочки.

Висока майстерність, своєрідне мистецтво наших кобзарів були відомі за межами України.

Діти старанно прибирали в класі, позамітали у шкільному дворі, попоралися в садку.

У травні ще можуть зненацька вдарити морози, та сонячне світло їх швидко проганяє.

Надворі дмухав весняний скажено-веселий вітер.

Хвилястий вітер пелехатий мені спокою не дає.

Правду вітер той шепоче і розважить зорі хоче.

Нас пригоди зупинить не в силі.

Осінь на околиці рве пожовкле листя, і дощами колеться, і вітрами злиться.

По садах пустинних їде гордовито осінь жовтокоса на баскім коні.

Прийшли під осінь ще зелені клени...

На світанку вишнева хмарина білим цвітом окутала сад.

Вийшовши з готелю, Лаврентій з жоною й дітьми попростував до Дніпра.

Темна хмара озвалася громом гучним, освітилась огнем блискавиці.

Я на гору круту, крем'яную буду камінь важкий підіймать.

Красива осінь вишиває клени червоним, жовтим, срібним, золотим.

Уже скотилося із неба сонце, заглянув місяць у моє віконце.