Просте ускладнене речення

А блискавки різали сутінь, і гроза вирувала, звисока спускаючи на землю довгі смуги дощу.

Їхав, їхав козаченько лугом, долиною, та лісочком, та садочком до своєї милої.

Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила.

Пташка красна своїм пір'ям, а людина своїм знанням.

Уклін земний працівникам землі!

У дереві кожному скрипка живе.

Не йди небого будь ти з нами.

Я землю всю сходив від краю і до краю.

На мою думку друг не звернув жодної уваги.

Учителі кажуть Сергієві що в нього артистичний хист.

Кажуть море Янтарне вимиває шматки янтарю.

Здається батькові що втомили Миколу постійні мандри.

Вмиті росами квіти злегка похитувались.

Над Соколиним бором сяяло безхмарне небо усіяне рясними зорями.

Вулицею проїжджав запряжений парою добрих коней віз.

На повитих мороком вулицях не припинявся рух.

Тепле й приязне ясне сонце ще не вспіло наложити палюих слідів на землю.

Дід кам'яніє посеред довгого сухого сивого садка.

Слідом за осінню прийде мокра слизька довга зима.

Ліс весняний свіжий дихав пахучим рястом.

Ці велетні, тобто величезні дерева ростуть далеко одне від одного.

Був там і старий козарлюга на прізвисько, Казан.

Країна озер, іначе Карелія лежала перед нами до обрію.

Прибув мій канівський земляк Середа, на ім'я Петро.

А спустившись узяв малого за руку.

Спартак сидів замислившись.

Миючи руки хлопець мимохідь глянув у дзеркало.

Він ішов замислившись.

Люди працювали не покладаючи рук.

Наприкінці жовтня лікарі оглянувши Оксану визнали її здоровою.

Весело котив блискучі води Буг поблискуючи крижинами проти сонця.

Вітер налетів несподівано зриваючи з дерев останнє листя.

Старий зараз ніякої роботи не визнає окрім пасіки.

Незважаючи на погану погоду робота йшла жваво.

Великою любов'ю читачів особливо дітей користувалися твори Довженка.

Зустріч за згодою друзів переноситься на наступний тиждень.

Чекати довелося не більше, як пів години.

Притулився до берези, мов до рідної сестри.

Я сприймаю ваш візит, як цілковиту згоду.

Він був, неначе з заліза.