Просте та складне речення. Порядок слів у реченні. Вживання безособових дієслів

Удар нанесено палицею.

Записку написано ручкою.

Завдання виконано учнями.

Порожнину очищено щіткою.

Звіт прийнято адміністрацією.

Слова записано фломастером.

Стіну розбито молотком.

Вершки збито міксером.

Восени біля моря починає хмаритися здебільшого після обіду.

Над майбутнім люди зазвичай замислюються після сорока років.

Людьми робляться помилки передусім через неуважність і лінощі.

Рани загоюються швидше біля моря, в евкаліптових та ялівцевих гаях.

І роси, і птиці, і трави з зорею вітають мене.

Дівчині дарують квіти з напіврозквітлими пуп’янками.

У чагарниках низькорослих акацій посвистували снігурі.

Сади, омиті музикою згадок, ковтають пил міжселищних доріг.

Ні вітерець не війне, ні хмарка не збіжиться.

Сплять лісоруби в колибі, сняться їм сни прості.

Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.

А маки процвітають і білим, і сивим, і червоним цвітом.

Не може кермувати людьми той, хто сам не бачить шляху з пітьми.

Стояла мертва тиша, тільки вода внизу шуміла по камінню.

Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ.

І діти сміються, і вітер привітно в каштанах шумить.

Біля озера притулилися пишні верби.

Пишні верби притулилися біля озера.

Пишні верби біля озера притулилися.

Біля озера притулилися верби пишні.

Золотокоса осінь ще довго не поступатиметься зимі.

Цього року лютий подарував мені люті морози.

Уже відчувається весни подих у краях наших.

Хай літо завжди дарує нам тепло та врожай.

Коло криниці чистої зустрів я любов свою.

Густий очерет приховує качину родину.

Сонця усмішка звеселяє все навколо.

Рік нинішній несе мені надію теплу.