Просте речення. Двоскладне речення

На лузі зібралося чимало чорногузів. (Ю.Яновський)

Він почав працювати весело, з надзвичайною енергією. (О.Довженко)

Відбилися верби у тихій воді. (В.Сосюра)

Дожне він своє, піде на заробітки…(У.Самчук)

Світ був таким ясним, що тополі було видно, як у день. (І.Нечуй-Левицький)

Навіть будні праця може зробити святковими днями. (Я.Райніс)

І десь летить зима полями на білогривому коні. (В.Сосюра)

Солов’я збентежив трепет яблуневих віт. (І.Вирган)

На шлях я вийшла ранньою весною і тихий спів несміло заспівала. (Леся Українка)

Дорога в’ється між полями. (М.Рильський)

Дерева ледь-ледь починають прокидатися від зимової сплячки. (М.Чернявський)

Справжня скарбниця для людей – уміння працювати.(Езоп)

Вода ручаями збігала у долини, шумуючи під вербами. (В.Грінчак)

Сонце з кожним днем все більше пригрівало.(В.Грінчак)

Івась побіг збирати овечат до гурту. (Панас Мирний)

Дядько Себастіян повернувся додому відпочити.(М.Стельмах)

Голова без розуму як ліхтар без свічки. (Нар. творч.)

І пахнуть медом як осінні соти мої земні простори і висоти. (А.Малишко)

Долина тота була немов величезним кітлом із якого вилито воду. (І.Франко)

Неначе приток Дніпра широка вулиця тече до греблі. (М.Нагнибіда)

Нині вони мчали в уяві ярами і байраками, через калинові мости. (М.Олійник)

Село-Троянівка гніздиться в долині. (Гр.Тютюнник)

Коли за горбами курганами сідало сонце, веселіло птаство в чагарниках. (М.Олійник)

Летить бджола-золотоноша – несе пахучий пил зорі. (П.Засенко)

Озеро Світязь, цукерки Ведмедик, село Веселе;

квітка тюльпан, напій Фанта, пес Патрон;

місто Луцьк, фірма Оріон, роман Марія;

готель Харків, печиво Сюрприз, комедія Сто тисяч;

Вірю в людську доброту;

Птахи весело співають у затишному лісі;

Рідна українська хата;

Уже йшлося до весілля, коли раптом розпочалася війна;

Вечір;

Люблю Дніпро – велику ріку мого народу (О. Довженко);

Без верби і калини нема України (Нар. творчість);

Посадили над козаком явір та калину (Т. Шевченко);

Деякий час їхали мовчки (С. Музиченко);

Тужу за вами, солов’ї Вкраїни (М. Рильський);

Землі кланяйся низько – до хліба будеш близько (Нар. творчість);

Замело;

Іду і мрію про щось (М. Йогансен);

Сніг і сонце…;

Довкола було тихо й безлюдно (О. Гончар);

Сім разів відмір, а раз відріж;

Краю рідний, цвіти, як Малишковий гай, і шуми яворинням розлогим (О. Довгоп’ят);

Вовка пастухом не ставлять (Нар. творчість);

У лісі пахне грибами;

Довга, затяжна волинська осінь (М. Олійник);