Просте речення

присудок

додаток

обставина

підмет

додаток

присудок

означення

обставина

Ми-спадкоємці спадків розграбованих.

Неси ж мене, коню, по чистому полю.

Шевченко дав орлиний злет українському слову.

Україні, її люду хочу я служити.

Вечірня зіронька встає, дочка вечерять подає.

Я нерозлучний з рідною землею, мов любов найвища і земна.

Досвідчене око навчилось вивчати й мовчати.

Жити щасливо мусить кожна людина.

Напровесні вовчі зграї ставали дедалі нахабнішими.

Сонце не могло пробитися крізь вікові дерева.

Він був незвичний, той смуток.

Василь Стус - справді великий поет.

Із-за хмар почав півколом з'являтися блідий місяць.

Поет всюди залишається господарем свого настрою.

В труді твори красу життя.

Земля на прощання усміхнулася і потемніла.

Встала весна й чорну землю сонну розбудила.

І все то те, вся країна, повита красою, зеленіє, вмивається дрібною росою.

Залюблено задивилося на нього сонце.

Над річкою село з білими хатками та вишневими садками.

Пишні левади пропахли медовим ароматом.

Я пишу свій заповіт нащадкам по ідеї.

Справжні хлібороби говорять, що щастя людське із землі росте.

Що місяцю зіроньки кажуть яснесенькі?

Нам треба голосу Тараса.

Видатні композитори намагалися відобразити в музичних творах солов'їні пісні.

Великі події народжують великих співців.

Людина цінує солов'я не тільки за гарний спів.

Осінній холодок над спраглою землею шатро гартоване широко розіслав.

Думка про землю будила Маланку по ночах.

У долині - луки, трава по пояс.

І місточок через річку брама замикала.

Сьогодні сніг іти вже поривався.

І нехай наше життя буде чудесною піснею.

Його весна довіку не зів'яне, його "Кобзар" нікому не спалить.

І квіткою, й калиною цвісти над ним буду.

І раптом вітер стрибнув угору, підняв дикий і шалений рев.

Любові й щастя хочеться людині.

Брови й плечі його полізли високо вгору від здивування.

І тополя шепче, горнеться до матері-землі.