Пряма мова. Розділові знаки в реченнях із прямою мовою

власне мовлення

висловлення якоїсь особи, передане дослівно, без змін

частина художнього тексту

чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлення

репліками

вставними словами

словами автора

звертаннями

двокрапку

кому й тире

знак питання

знак оклику

У народі говорять, що хліб – усьому голова.

Мама попросила сина прибрати в кімнаті.

Я спитала в бабусі, чому в неї сумні очі.

Друзі пізнаються в біді сказала вчителька.

«Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», – часто говорив мені дідусь.

«А що таке щастя?», – спитав я у мами.

Брехун сам собі ворог, – казала наша сусідка.

«Разом із правдою ходить кривда, мій любий сину» – промовила мати.

перед прямою мовою

після прямої мови

усередині прямої мови

у цьому реченні немає слів автора

Слова автора вказують, кому належить пряма мова.

У кінці прямої мови знак оклику, знак питання і три крапки ставлять після лапок.

Пряму мову записують з великої літери і беруть з обох боків у лапки.

У реченні “Що це діється на світі?”, – розкривають очі квіти правильно розставлено розділові знаки.