Пряма мова, діалог

"Христе, тікаймо!",-твердо й рішуче прошепотіла до неї Олеся.

"Та не гавкай хоч ти мені. Чого б то я гавкав",-жалівся дід.

Тоді громада загукала прелюто:- "Вона ж свій злочин визнала прилюдно!"

Як ударив вдруге-вона й попросилась- "Не рубай, коханий, бо я - твоя мила"

"Це я, ваш Пірат, впізнаєте?- гавкав він крізь сльози- О, який я щасливий!"

"Мати Божа, Царице небесна,- гукала баба в саме небо,- голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором!"

Олеся... промовляла тихо, утопаючи в нестерпній тузі, "Прощайте, матінко моя рідна?"

"Мамо...- і затнувся, дивлячись на матір: - Дозвольте вас так називати, бо ви ж така... як і моя мати".

"Це я, ваш Пірат, впізнаєте?- гавкав він крізь сльози- О, який я щасливий!"

"Цирк?- перепитав Оверко, - рід наш великий, голови не щитані, крім нас двох, ще троє рід носять".

"Нащо ви одв"язали нашого коня та заперли його в свій хлів?- крикнула Мотря,- не святі ж прийшли з неба та одв"язали його!"

"Це- кінець,"- нестерпною іскрою пронеслося у свідомості.

Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: "Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару".

З тобою мова буде потім,- сказав Іван.- а я служу Інтернаціоналу".

Запала тиша, як в страшному сні, Горбань сказав: " "Причому тут пісні"

Веди ж, Василю, до пана- каже полковник Шрам.- "Де він? Чи в світлиці, чи в пасіці"

"О Лавріне, ти переміг мене,- сказав схвильовано Крауз: - Я хотів просити тебе про дочку".

Як ударив вдруге- вона й попросилась: "Не рубай, коханий, бо я- твоя мила".

Котився віночок по полю, просився у женчиків додому- "Возьміте мене, женчики, з собою та занесіть мене до господаря в стодолу"

"Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби",- не втримався Хаєцький