Пряма мова

Прямою мовою

Непрямою мовою

Словами автора

_{Діалогом}

«П,- а.-п».

«П!- а.- П ».

«П,- а,- п».

«П?» - А

«Ні, не клич мене, весно, - казала я їй, - не чаруй і не ваб надаремне».

«Яка ти розкішна, земле, - думала Маланка. – Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітом».

«Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому селі? – думав молодий Джеря.

Кує зозуля. Я зіскакую з ліжка і гукаю у вікно до зозулі: «Ку-ку… ку-ку…Добридень!..»

«Христе, тікаймо!, - твердо рішуче прошепотіла до неї Олеся.

«Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав», - жалівся дід.

Тоді громада загула прелюто:- «Вона ж свій злочин визнала прилюдно!»

«Це я, ваш Пірат, впізнаєте? – гавкав він крізь сльози – О, який я щасливий!»

«Не барися, мій синочку, швидше повертайся!» – сказав старий.

«Ні, не треба, мій таточку, не треба, Ярино, - Степан каже: - Я загинув, навіки загинув».

Я сказав йому повчально: «Географію, сину, завжди треба добре знати: вчення – світ, невчення – тьма».

«Що се за парубок-сокіл на небі? Хто се?» - питає Весна.

"П! - а. - П".

"П!" - а.

А:"П!"

А:"П!"-а.

А:"П."

"П," - а.

"П! - а. - П".

А:"П,"-а.

"П, - а. - П..."

"П! - а. - П..."

А:"П,"-а...

П, - а, - п..."

"А! - п, - А."

немає схеми

"П! - а: - П."

"П! - а. - П."

стоять в середині речення

стоять на початку речення

стоять наприкінці речення

відсутні взагалі

відсутні взагалі

стоять наприкінці речення

стоять в середині речення

стоять на початку речення

якщо пряма мова розривається словами автора і є одним реченням

тільки коли починає речення

завжди тільки з малої букви

ніколи не пишеться з малої букви