Пряма й непряма мова.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, для нього важливо знати, що про мене думають інші, як сприймають його ідеї.

Іван сказав, що йому, як і будь-якій людині, важливо знати, що про неї думають інші, як вони сприймають її ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші, як вони сприймають мої ідеї.

Іван сказав, що йому, як і будь-якій людині, важливо знати, що про них думають, як сприймають їхні ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, йому важливо знати, що про нього думають інші, як сприймають його ідеї.

«Змилуйся над нашою молодістю, над нашою любов'ю!» — ридала Мирослава

(/. Франко).

«Коли б треба було окреслити творчість Лесі Українки одним словом, — писав Рильський, — то найвідповідніше слово було б — боротьба».

«Так себто я брешу? — тут Вовк йому гукнув. Чи бач! Ще і базікать стало» (Л. Глібов).

«Ляжу зараз спати, щоб завтра раніше прокинутися», — подумала Харитя (М.Коцюбинський).

«П, - а, - п».

А: «П?» - а.

А: «П».

«П», - а.

в усіх

в одному

у двох

у жодному

дослівно відтворена розмова двох або більше осіб

чуже мовлення, введене автором розповіді в текст у формі з’ясувальної підрядної частини складнопідрядного речення

слова, які супроводжують чуже мовлення

дослівно переданий уривок з якогось твору

Ми будем тим, чим є: ми — діти України, бо українська кров у жилах в нас тече (В. Онуфрієнко).

Дід старий мені мовить Брехня, українці ми, сину, тутешні...

– А яке воно щастя? І в чому? Що то значить в твоєму житті? — Повернутись до отчого дому! Не блукати на дальній путі!

Челядь гуляє на майдані, старі гомонять під ворітьми, а в Маланки звичайні гості-думки про те, що життя коротке, а як важко його прожити.

А він забув про весло, яке лежало під ногами, і боявся поворухнутися, щоб не сполохнути її голосу (Г. Тютюнник).

Мама плакала й казала, що я зовсім неможливо поводжуся з нею (М. Хвильовий).

Жінка, правда, й не плакала зараз, але все-таки їй чогось було сумно, як і завше матері, що схилилась над сином, котрий став на порі (О. Ільченко).

Та є й такі дороги, що їх самі ми вибираємо собі на щастя або на лихо (В. Шевчук).

Христя питає чоловіка: «Чи не час уже обідати?» (Панас Мирний).

Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався (М.Стельмах).