Пряма і непряма мова

"Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби" - не втримався Хаєцький.

"Гриміла наша мінометна і гриміти буде!", - запевнили товариші Васю на прощання.

Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: "Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару".

Котився віночок по полю, просився у женчиків додому - "Возьміте мене, женчики, з собою та занесіть мене до господаря в стодолу".

"О Лавріне, ти переміг мене, - сказав схвильовано Крауз: - Я хотів просити тебе про дочку".

"Христе, тікаймо!", - твердо й рішуче прошепотіла до неї Олеся.

"Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав", - жалівся дід.

Тоді громада загула прелюто: - "Вона ж свій злочин визнала прилюдно!"

"Це я, ваш Пірат, впізнаєте? - гавкав він крізь сльози - О, який я щасливий!"

Як ударив вдруге - вона й попросилась - "Не рубай, коханий, бо я - твоя мила".

"Мати Боже, Царице небесна, - гукала баба в саме небо, - голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором!"

Олеся ... промовляла тихо, утопаючи в нестерпній тузі, "Прощайте, матінко моя рідна, не забувайте мене, не забудете?"

"Гальт! Руки вгору! Виходь!", гукнув німецький єфрейтор, з"явившись на порозі якраз в момент пострілу.

Подивився ще раз з-під волохатих брів на хворого і сказав "Тут ти вдома. Зрозумів? На багато верстов кругом тут тільки праліс та звірі, а людей нема".

"Мамо ... - і затнувся, дивлячись на матір: - Дозвольте вас так називати, бо ви ж така ... як і моя мати".