Пряма і непряма мова

"Добрий вечір вам":заспівав позаду тоненький дівочий голос.

"Ні,- сказав сам собі Василько- щуки я не впівмав, бо вона прудка"

"Життя мені всміхалося, - говорив Франко, - а діти були промінням"

"Коли я сита, то така я добра", ковтнувши жертву, просичала кобра.

Мама сказала: як же мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші, як вони сприймають мої ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, йому важливо знати, що про нього думають інші, як вони сприймають його ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, для нього важливо знати, що про мене думають інші, як вони сприймають його ідеї.

Іван сказав, що будь-якій людині важливо знати, що про неї думають інші, як сприймають її ідеї.

Іван сказав, що, йому як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про неї думають інші, як вони сприймають її ідеї.

Бернард Шоу довго розшукував рукопис молодого драматурга в шухлядах і нарешті сказав: "Даруйте, але я його десь загубив".

"Загубили? - скрикнув відвідувач і продовжив: - Як ви могли! Я вимагаю відшкодування!"

"Будь ласка - Бернард Шоу відкрив дверцята шафи з ркописами інших авторів. - Беріть будь-який, він буде не гірший за Вашу п'єсу".

А ще якось один посередній письменник звинуватив Бернарда Шоу: "У своїй драмі, - зухвало вигукнув ображений, - Ви використали мій афоризм".

"Готовий відшкодувати збиток новим афоризмом", - і драматург простягнув аркуш з написом: "Отже, і дурня можна чогось навчитися"

"За що ж, хто-небудь попитає, Зозуля Півня вихваляє?"

"Та чим же я вам досадив?" ягнятко, плачучи, питає.

Яка ти розкішна, земле, - думала Маланка.

Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався.

Жалібно жовте листя березини, здається шепче, "Літо, де ти, літо?".