Правила Види речень

Іменник - це            [службова, самостійна] частина мови, що називає                               [дію предмета, ознаку предмета, предмет, число або кількість при лічбі]і відповідає на питання                        [хто? що?, що робити? що зробити?, який? яка?, котрий? скільки?]. Наприклад:                   [хто? людина, що робить? біжить, котрий? сьомий]

Неокличні речення вимовляють зі спокійною            [розмовою, інтонацією, голосом]. Окличні речення-це речення, у яких висловлюють сильні         [почуття, слова, звуки]. У кінці окличних речень ставимо              [знак питання, крапку, знак оклику].

Речення - це слово або декілька        [слів, букв, звуків], що виражають закінчену       [фразу, думку]. Перше слово в реченні завжди пишемо з               [великої букви, йотованої, малої букви]. Слова у реченні пишемо        [подалі, разом, окремо] одне від одного.

За метою висловлювання речення поділяються на                                   [розповідні, питальні, спонукальні, окличні, неокличні, довгі, короткі, цікаві та нецікаві].

Розповідне речення - це речення, у якому про когось або про щось              [запитують, спонукають, розповідають]. У кінці розповідного неокличного речення ставимо              [знак оклику, крапку, знак питання]. У кінці розповідного окличного речення ставимо              [знак питання, знак оклику, крапку].

Спонукальне речення - це речення, у якому виражають            [питання, розповідь, спонукання] до дії. У кінці спонукального неокличного речення ставимо              [знак питання, крапку, знак оклику]. У кінці спонукального окличного речення ставимо   [?, ., !].

Питальне речення - це речення, у якому про когось або про щось            [зачитують, запитують, викрикують]. Кожне питальне речення починається з            [красивого, короткого, питального]слова. У кінці питального неокличного речення ставимо              [знак оклику, знак питання, крапку] . У кінці питального окличного речення ставимо    [?, ?!, .]