Правда-Неправда "Середньовічне місто та його мешканці "

Міста виникали лише на торгових шляхах.

На ринковій площі середньовічного міста зазвичай розташовували ратушу.

У середньовічному місті всі вулиці були вимощені та доглянуті.

Містяни не залежали від сільської округи, бо повністю забезпечували себе продуктами.

За законом, селяни-втікачі, які жили в місті рік і день, здобували свободу.

Життя в середньовічному місті завжди було легким і комфортним.

Торгові операції приносили величезні прибутки італійським містам, таким як Генуя, Венеція та Флоренція.

Лихварі в XIV столітті надавали позики під високі відсотки, зокрема кредитували англійських і французьких королів.

Для торгових зв`язків використовували лише морські шляхи, сухопутні шляхи не використовувались.

Торгівля через Київ, Львів, Краків, Прагу і Регенсбург була важливою для постачання східних товарів до Європи.

Майстер — від однойменного давньослов’янського слова, що означало «послідовник»; особа, яка навчається певного ремесла.

Руські міста переважно розвивалися як центри колишніх племінних князівств.

Вільне міське населення складалося тільки з ремісників та їхніх учнів.

Міська біднота, або чернь, була основною силою для ремонту міських укріплень і доріг.

Соціальний статус міської верхівки та містян був низьким, і вони підкорялися лише княжій владі.

Вплив віча, загальних зборів всіх вільних мешканців міста, зберігався навіть за княжої влади.

Магдебурзьке право швидко поширювалося на міста Русі з ХІІІ століття.

Ремісники в містах Русі не мали корпоративної організації, і їхня діяльність була неорганізованою.

Лихварство — від давньослов’янського слова «лихва» — «надлишок» або готського «лихтва» — «прибуток»; надання грошової позики з умовою сплати за неї відсотків.

Підмайстер — ремісник, який не мав власної майстерні і працював у наймах чи помічником майстра.