Правда-Неправда "Християнська церква в ІV–ХІ століттях"

У Римській імперії гоніння на християн припинилися після 313 року, і прихильники нової віри отримали право вільно дотримуватися релігійної обрядовості.

Августин вважав, що боротьба за земні блага є важливішою за спасіння душі.

Ранньосередньовічна церква не конфліктувала з єресями та не посилювала церковну структуру.

Церква не мала впливу на території германських племен, Русі, Болгарії та Скандинавії до X—XI століть.

Церква не втручалася в управління державами і не гальмувала розвиток наук.

Константинополь і Рим змагалися за вплив на християн, причому кожен з осередків відповідав на єресі та хрещення язичників по-своєму.

У Великій Моравії спочатку був вплив Риму, а потім визнавалася зверхність Візантії.

Папська держава була теократичною, в якій політична влада належала імператору.

Єпископи Західної церкви управляли церковними округами, які називалися єпархіями.

У Східній церкві було 5 патріархів, серед яких найвпливовішим був Константинопольський.

Архистратиг Михаїл є найменш важливим архангелом серед семи архангелів.

Вселенські собори мали найвищу владу в церкві і обговорювали важливі питання віри та моральних норм.