Правда-Неправда "Хрестові походи на Близький Схід і в Балтію. Початок Реконкісти"

Хрестові походи були одним із проявів зовнішньої колонізації європейців, спрямованих на розширення меж християнського світу.

Європейське рицарство наприкінці XI століття перебувало у стабільній ситуації, з великою кількістю земель у власності рицарів.

Паломники, що поверталися з Єрусалима, розповідали про переслідування християн турками-сельджуками.

Папа Урбан II пообіцяв усім, хто визволить Святу Землю, спокутування всіх гріхів.

Хрестові походи — воєнні експедиції християн в XI—XV ст., що дали обітницю звільнити Святу Землю від мусульман.

Метою Ордену тамплієрів був захист шляхів до Святої Землі та самих паломників.

Другий хрестовий похід, очолюваний Конрадом III і Луї VII, завершився великою перемогою хрестоносців.

XIII ст. стало зрозумілим, що для долі Святої Землі вирішальне значення має Єгипет.

Після припинення хрестових походів хрестоносці поступово втратили всі свої міста-фортеці на Близькому Сході, включаючи Триполі, Тір і Сідон.

Хрестові походи мали значний успіх, оскільки вони відновили контроль над Святою Землею.

Генріх I та Оттон I успішно завоювали землі полабських і поморських слов'ян у X столітті.

Німецькі хрестоносці захопили землі полабських слов'ян і утворили маркграфство Бранденбург.

Араби завоювали майже весь Піренейський півострів у VII—VIII століттях, крім його північної гірської частини.

У містах арабської Іспанії не було розвитку ремесел, таких як виготовлення тканин, зброї та скла.

У Кордові була відкрита велика бібліотека та вища школа, де навчалися тисячі студентів з різних країн Європи.

У боротьбі з арабами за володіння Піренейським півостровом брали участь рицарі з багатьох європейських країн.

У 40-х рр. XIII ст. під владою арабів залишилася лише невелика територія Гранадський емірат.