Практичне заняття. Особливості культурницького та політичного етапів національного відродження на західноукраїнських землях.

Сучасний український історик Ярослав Грицак: «Вони заперечували існування окремого українського народу, а галицьких русинів зачисляли до “єдиного великорусского народу”, що проживає на території “від Карпат до Уралу”... На ці позиції перейшла більша частина старої руської інтелігенції, московська орієнтація стає домінуючою в політичному та громадському житті галицьких українців 1860—1880-х років. Її перемога була зворотньою стороною впровадження польської політичної монополії в краї. Тому не дивно, що безкомпромісна антипольськість стає однією з характерних ознак цього руху».

Визнач яку течію українського руху характеризує цей документ?

Прочитай уривок з документу.

Український історик початку ХХ ст., нащадок гетьманів Михайла і Петра Дорошенків Дмитро Дорошенко: «Коли російський уряд розпочав репресії проти українського руху, то серед українських діячів виникла думка тимчасово перенести літературну роботу до Галичини, в умови вільнішого конституційного життя, зміцнити цим місцевий український рух у Галичині, щоб опісля, як настануть вільніші відносини в Росії, використати здобутки цього руху для України наддніпрянської».

Чому була перенесена літературна робота до Галичини?

Сучасний український філософ Мирослав Попович: «Галицькі часописи і видавництва, галицькі культурні та політичні організації ставали базою для діяльності східноукраїнських ............................................                                        [учених, письменників, кульурних діячів, революційних організацій, терористичних організацій]. У свою чергу, постійна присутність східних українців у культурному житті Галичини була потужним стимулом для подолання “рутенства”, розвитку культури в цьому краї в загальноукраїнському річищі. Цим не вичерпується взаємодія українського Сходу і Заходу. Без самовідданості галичан, їх безмежної захопленості українською ідеєю, їх дисциплінованості не було б загальноукраїнського культурного процесу».