Працюємо з джерелом.
Із Густинського літопису про зародження українського козацтва (XVII ст.)
[...] У той-то лихий рік і почалися на Україні козаки, що про них — про те, звідки і як початок свій мають — дещо скажемо. [...] У рік же вищесказаний, коли король мірявся силою з Москвою, а Миндикирей полонив землю нашу, як про те вище мовилося, послав Жигмунт-король посла до Миндикирея, кажучи: — Нащо, мир маючи зо мною, полонив мою землю? Миндикирей же одповів: — Не з моєї волі се безчинці сотворили, не зміг я їх утримати. Жигмунт-король, хотячи сміхом на сміх оддячити, послав Прецлава Лянцкоронського на Україну збирати люд і так само татарам пакостити. Той же, зібравши охотників кілька сотень, пішов із ними аж під Білогород і там забрав множество товару, і коней, і овець татарських і турецьких, та й повернувся назад. Татари ж бо і турки, зібравшись, гналися за ними і настигли їх аж під Очаковом, біля Овидова озера, і билися з ними; та наші поразили їх і з великим добитком та в доброму здоров’ї повернулися. І по тім війнолюбивий наш народ, засмакувавши собі із добичі, наставив собі старійшину з-посеред себе, на ймення Козака; од нього ж бо і самі потім козаками нареклися; і почали самі часто в Татарську землю ходити й звідти багаті добитки приносити. День же одо дня примножалося їх, так що з часом намножилося. І навіть досі не перестають вони пакості творити татарам і туркам. А старійшину обирають з-посеред себе, мужа хороброго і смисленного, за своїм давнім обичаєм; живуть же повсігди на Запорожжі. Рибу ловлять, її без солі на сонці сушать. А на зиму розходяться кожний у свій город. Тільки кілька сотень зоставляють на курені стерегти стрільби і човнів. А на літо знову збираються. Отак-то початок свій прийняли... (Українська література XVII ст. Київ, 19
Звідки, керуючись цим документом з`явилось слово "козак"?