Практична риторика

1

2

3

4

5

другому

третьому

четвертому

п'ятому

Ріка налітала на камінні зубці, поміж яких застряв дуб-велет, а потік спадав униз, де також стриміли камені.

Не зневірся, не впади у відчай: вир не вкрутить, хвиля не знесе.

Вже вечір тіні склав у стоси, за обрій котиться курай, і дальні пахнуть сінокоси, і дальній пахне рідний край.

Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі, змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі.

Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, сміються в небі золотому річки, і села, і поля.

1

2

3

4

5

Говорити — річ нудна. Працювати слід до дна.

Люблять жінки свою ланкову за слово тверде, за веселу вдачу й надійну дружбу.

Ой Дніпре мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти батьку, у море носив козацької крові.

Природа — наймудріший співрозмовник, рівного їй нема.

Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду і, може, більше не прийду.

Перебування в Києві, уяви собі, багато дало мені для п’єси.

Треба пакуватись, а тут як на лихо, приїхав Мишанецький.

Додому я не йшов, а летів, бо, по-перше, міг похвалитися, що мама одразу має школяра не першої, а другої групи, а по-друге, треба було збігати в ліс.

І намисто сипалось під ноги, ніби кров змерзалась на льоту.

І тільки ти в кімнату підеш з ґанку, погасне тихо й журно свято скрізь...

Небо, яке засіяли зорі, чудово заблищало.

Маючи друзів, уважай, що ти володієш скарбом.

Сій вчасно вродить рясно.

Життя тут просте й жорстоке побут суворий стихії лютують цілорічно в людини немає помічників самі лиш супротивники вороги.

Сонце не пекло вже тільки гріло ласкаво вітрець ніде не прокидався ні один лист не ворушився.

Коні шарпалися з рук хропли видно зачули Сіроманця.