ПОВТОРЕННЯ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й ПОГЛИБЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО. СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ. ПРЯМА МОВА. ДІАЛОГ

Багряне листя під ногами покірно й тепло шелестить.

Конюшина падає під ноги в тузі клонять голови червоні маки.

Кайдани бряжчали болем озивалися в серці...

Сиджу на березі ріки дивлюсь вогким навколо зором

Над степом сяє сонце і вітри літають там.

Тихо, тихо вітер віє і з травою гомонить.

Ми хоч бідні але чесні.

Там шпак доспівує пісню всю душу виливає.

Земля відроджена встає і знов народу подає скарби свої нетлінні.

На золоті крил із-під тучі бджола поспішає у світ.

Івась розповідає, показує цяцьки, а діти всі щебечуть, дивуються.

Недалеко від лісу стояла хатка.

Ми будемо висаджувати квіти, поливати їх та оберігати від палючого сонця.

Біла скатертина увесь світ накрила

Товста снігова ковдра і міцний килим опалого листя надійно вкривають землю від морозу

Прийшла осінь, у зелені коси беріз вплелися золотисті стрічки

Блискуче зелене листя цієї квітки не в’яне ні взимку, ні влітку

За рідною землею і в раю скучно.

Облетів весняний цвіт, літо вже минуло…

Темно-зелена красуня і біля людських осель росте.

Солов’я збентежив трепет яблуневих віт.

Золоті бджоли бриніли в золотому сонячному промінні, купчились на вуликах, біля річок, гули весело

У білих снігах потонули гори, степи і долини…

Птиця створена для літання, а чоловік народжений для праці

Співають у пісні що нема кращого на вроду як ясна зоря на погоду.

Ніщо так не красить людину як натхнення подумала Ярославна.

Він пишався тим що був сином своєї країни.

Чого зажурився мій любий козаче.

Зашепотіли збуджені листочки, заметушилась у траві комашня.

Вийшов з хати Юрко і побачив велику бурульку.

Ми працювали охоче, старанно.

Вір своїм очам, а не чужим речам.

Прямо над нашою хатою пролітають лебеді.

Вони летять нижче розпатланих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів.

Дід говорив, що так співають лебедині крила.

Я придивляюсьдо їхнього маяння, прислухаюсь до їхнього співу.

Білі стовбури молодих дерев блищать на сонці, і від цього гай стає ще світлішим.

Весна – пора нових радощів і для людини, і для всього живого.

Гордовито стоять колючі малиново-червоні шишки будяка

Сонце піднімається все вище, світить яскраво, більше дає тепла.

От пан вийшов на ґанок і питає «Чого вам, люди добрі?»

«Хто це мене кликав?» , обізвався чоловічок .

Але цар ходив, пишався, він із зятем цілувався, похвалявся: «Недоступним став для всіх голосний і щирий сміх.»

«Оце вже і втретє моя правда» – сказав радісно дядько.

«Гей, – подумав собі хитрий Лис. Та це непогано, що вони мене бояться» .

Багач каже бідному братові: «Поверни мені корову».

Повернувся брат до вірних слуг і промовив: «Настав час визволяти рідний край».

«Чого ви, тату, плачете?» – запитала дочка.