Повторення вивчених розділових знаків у простому і складному реченнях.

Латаття ніжилося в озерах, хитали ряску карасі.

На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки.

Національна своєрідність зближує нації, а не роз'єднує їх.

Усе іде, але не усе минає над берегами вічної ріки.

Дощ упав на жито будем краще жити.

І причувається десь пісня за горою лине.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

Весна іде красу несе.

Я знаю мова мамина свята.

Боятися вовків у ліс не ходити.

Будеш сіяти із сумом вродить печаль.

1

2

3

4

5

На жаль сподіватися не треба.

На диво чекали новорічні ночі.

На щастя сподівається кожний.

На жаль дощі не припиняються.

Безконечні стежки скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі та хлюпають ними аж у край неба.

Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі та хлюпають ними аж у край неба.

Безконечні стежки, скриті інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі, та хлюпають ними аж у край неба.

Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах а ниви котять та й котять зелені хвилі та хлюпають ними аж у край неба.

1,2

2,3

3,4

4,5

5,6

Столітник або алое використовують для лікування шлунка.

Високого ліризму сповнені народні пісні або балади.

Підмет виражекний іменником або займенником.

Для зміцнення фундаменту використовують дуб або кедр.

У принишклих полях і луках ще лежить сніг.

Боєць не сказав прокричав ці слова.

Тече вода в синє море та не витікає.

То не хмара біла пташка хмарою опустилася.

Недалеко від берега над найбільшою скелею, літали чайки, плавно розрізаючи крильми повітря й вистежуючи свою здобич.

Недалеко від берега, над найбільшою скелею, літали чайки, плавно розрізаючи крильми повітря й вистежуючи свою здобич.

Недалеко від берега над найбільшою скелею літали чайки, плавно розрізаючи крильми повітря й вистежуючи свою здобич.

Недалеко від берега, над найбільшою скелею, літали чайки плавно розрізаючи крильми повітря, й вистежуючи свою здобич.

Знову зустріча земля годину літню і дерево пахучо зацвіта.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить у віконнім склі.

Посріблені ліси окуталися тінню, а небосхил горить і віти золотить.

Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина.