Повторення вивчених розділових знаків у простому і складному реченнях.

Червень - шостий місяць року й перший місяць літа.

Природа розквітає, і все навколо чекає теплого літа.

У червні парки та сквери - привітні, бо лагідні вітерці бавляться у них.

Я люблю цю пору року.

сполучників

є сполучники

частини речення поєднані за допомогою лише інтонації

Цвіркуни й препілочки припинили концерт.

Вже брами літа замикає осінь і серпень випустив серп.

Чорногуз поклонився лугам і садам.

На шосте травня припадає день святого Юрія який символізує прихід весни.

Юрій звільняє сили природи для повного розквіту й життя.

У деяких селах Закарпаття прикрашають хати березовим гіллям молодь обливається водою.

равень ліси наряджає, літо в гості чекає.

Травень весну кінчає, і літо починає.

Травень творить хліба, а червень - сіно.

Ми йдемо через сінокіс і темніє над нами небо.

Слухаю небо, слухаю землю і слухаю дідову мову.

Дзвенить земля, а я слухаю.

У серце моє вривається якась сила, і прив'язує вона мене до землі.

Дякую Богові, що Він дав мені народитися українцем (О.Гончар).

Чую, як пахне Вітчизни земля блакиттю, росою, квітками (В.Мирний).

По обрію неба побігли хмарки, над озером зашелестів очерет (С.Васильченко).

Птицю впізнають по пір'ю, а людину пізнають по мові (Народна творчість).

Ліщинові кущі позадирали списи, по списах дощ стікає (Є.Гуцало).

Повільно на світанні бреде він у степах, де листячком останнім легкий мороз пропах (Д.Мегелик).

Море міниться й переливається в огнях, хвилюється і шелестить трава (В.Сосюра).

Трава горить зеленим огнем, на її довгих листочках грає і сяє чиста роса (Панас Мирний).

Закотилося сонце за обрій, і вийшли перші вечірні зорі.

Тетянка хотіла допомогти мамі приготувати вечерю, але мама вже впоралася сама.

Сонце низенько, вечір близенько, вийди до мене, моє серденько.

Автобус уже поїхав і літня жіночка змушена була йти пішки.

В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає.

Обрій почала огортати все густіша і густіша темрява, і небо стало схожим на синьку, густо розведену в воді.

Подихав свіжий вітерець; по ставку плигали маленькі хвильки і сріблом на сонці.

Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни стануть між мною і цілим світом.

Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим.

Де щастя упало, там і приятелів мало.

І неначе ще й досі я чув, як в акаціях вітер шумить.

Тільки невсипуще море бурхає десь здалеку та зорі тремтять у нічній прохолоді.

Між двома вікнами, що дивилися великими шибками на вулицю, біліла береза.

Я вірю в силу доброти, що на торжку не продається, що кривди розбива пласти, красою тулиться до серця.

Був це хлопець жвавий, за що й прозивався в школі непосидою, розбитнем.

Повітря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюють далекі тополі.