1
Тема тексту - це
2
Укажіть іменник:
3
Визначте рядок, у якому всі слова - прикметники:
4
Укажіть числівник :
5
Укажіть речення з дієсловом у минулому часі
6
Апостроф пропущено у слові:
7
Помилку допущено у слові:
8
Укажіть відмінок, у якому вжито підкреслений іменник у реченні:
Соняшникам сонечко усміхалось сонячно.
9
Укажіть, яким членом речення виступає підкреслене слово
Добре має серце лісове озерце.
10
Типи мовлення
11
У реченні "Осінній вечір жовтим листом хмуриться" прикметників є
12
Як парость в..ноградної лози,
Пл..кайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Ч..стіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим ж..ттям.
Літеру е пропущено в слові
13
(1) Пернаті, що мають це ім..я, дуже своєрідно добувають їжу. (2) Людина здавна уважно спостерігала за зовнішністю та поведінкою птахів. (3) Саме завдяки цьому за одним птахом закріпилася назва «косар». (4) Така поведінка нагадує рухи косар..я, який водить держаком коси з боку в бік, викошуючи духм..яну траву на лузі. (5) Вони збираються на мілководді й ходять там, зануривши дзьоб у воду та рухаючи ним то в один бік, то в інший.
У якій послідовності треба розташувати речення, щоб утворився текст?
14
Прочитайте текст, виконайте завдання.
Якось небо дорікнуло хлібним колоскам: мовляв, усе, що є на землі, завдячує йому. Квіти посилають небові аромат, ліси — таємничий шепіт, птахи — спів; тільки колосся не дякує йому, хоча небо напуває його коріння життєдайним дощем.
— Навпаки, ми дуже вдячні тобі, — сказали колоски, — адже прикрашаємо землю морем зелені. Ми по-інакшому не можемо висловити свою прихильність. Допоможи нам — і ми завжди будемо тобі вдячні.
— Гаразд, — відповіло небо. — Якщо ви не можете піднятися до мене, я прийду до вас.
І небо наказало землі виростити серед колосків своїх посланців — сині квітки. Відтоді стебла хлібних злаків від кожного подиху вітру нахиляються до волошок, нашіптуючи їм ніжні слова любові.
Цьому тексту відповідає назва «Легенда про …
15
Прочитайте текст, виконайте завдання.
Якось небо дорікнуло хлібним колоскам: мовляв, усе, що є на землі, завдячує йому. Квіти посилають небові аромат, ліси — таємничий шепіт, птахи — спів; тільки колосся не дякує йому, хоча небо напуває його коріння життєдайним дощем.
— Навпаки, ми дуже вдячні тобі, — сказали колоски, — адже прикрашаємо землю морем зелені. Ми по-інакшому не можемо висловити свою прихильність. Допоможи нам — і ми завжди будемо тобі вдячні.
— Гаразд, — відповіло небо. — Якщо ви не можете піднятися до мене, я прийду до вас.
І небо наказало землі виростити серед колосків своїх посланців — сині квітки. Відтоді стебла хлібних злаків від кожного подиху вітру нахиляються до волошок, нашіптуючи їм ніжні слова любові.
Ключовими словами тексту є
Рефлексія від 2 учнів
Сподобався:
Так: 2
Ні: 0
Зрозумілий:
Так: 2
Ні: 0
Потрібні роз'яснення:
Ні: 2
Так: 0