Повторення вивченого. Пряма і непряма мова

пряма мова

цитата

непряма мова

діалог

«Право на побачення треба заробити», — пояснив Борис Савович.

«А є такий закон, щоб лелек убивати?» — зненацька запитує хлопець, дивлячись у вічі Тритузному.

«Намалюйте мені оцю ніч — каже до Берестецького Марися Павлівна. — Настрій оцей, і нічну музику неба, і птахів отих, що їх нам не видно...»

«Нічого, Антоне Герасимовичу, духом не падайте. —сказав Комишанець. — все ж таки за вами друге місце! Срібло!»

"Будеш старатись, будеш сумлінним — ніхто тебе в нас не покривдить, — обіцяла тим часом Ганна Остапівна".

«Зажди! – просить хлопчина: Не тікай від мене, візьми мене із собою, перевези!» (Б. Лепкий)

«Чого ж тебе понесло в поле? Чого?» - допитувалась мати (С. Васильченко).

Для цієї пори року існувало золоте правило, що опредметнилося в прислів’ї: «У хліба короткі ноги - як утече, то не доженеш!» (В. Скуратівський)

«Я цієї пісні ніколи не чув, – сказав студентові Тарас. – Ви її всю знаєте?»

Микола запитав у брата, коли вони підуть до аквапарку.

Учителька оголосила дітям, що на канікулах вони відвідають Краків.

Олег радісно вигукнув, що отримав найвищий бал за контрольну роботу.

Я запитав у Олесі, то чим можу тобі допомогти

Чого зажурився, мій любий козаче питає дівчина вродлива (Леся Українка).

Хто ж ти, братчику, будеш вівчар зацікавився Іван (М. Коцюбинський).

Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався (М. Стельмах).

Помилуйте! йому Ягнятко каже На світі я ще й году не прожив (Л. Глібов).

Жалілася свиня Ніяк не розумію, за що так люди хвалять Солов'я (В.Симоненко)

Добрий вечір сказав він проходячи у ворота (В.Шевчук)

Писанка ще мало досліджена говорить учений і додає Але є переконливі докази, що вона була відома ще задовго до нашої ери (В.Скуратівський)

Степанку спитала вона схиляючись до хлопця чого ти такий сердитий? (В.Підмогильний)

1

2

3

4

5

6

7

Пригадалось, як одного разу всю конференцію розсмішив, видавши їм з “Енеїди”: “Зевес тоді лигав сивуху і оселедцем заїдав!” (О.Гончар.) Шевченкове «…треба миром, громадою обух сталить…» стало афоризмом.

Шевченкове «…треба миром, громадою обух сталить…» стало афоризмом.

«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», — так визначає роль мови в житті нації Л. Костенко.

Іван Франко назвав Івана Нечуя-Левицького: «всеобінмаючим оком Правобережної України».

«П, — а, — п».

«П», — а

«П, — а: — П».

«П,— а. — П».

«Дякую панове! — сміючись відповів Богун.— Лазня непогана!»
«П! — а.— П!»

«Ні, я сирота»,— відповів хлопчик.
А: «П».

«Голова за булаву? — глузливий сміх козацький дзвінким ляпасом хльоснув Яремі в обличчя.— Мала плата, ясновельможний пане, за голову Хмельницького.»
«П! — а.— П».

Коли батько сказав, що мене прийняли у другу групу, мати одразу сумно повторила своє: «І що тільки буде з цієї дитини?»
«П»,— а.