Повторення вивченого. 9 клас

Усе закарбувалося в пам’яті розмови, погляди, пісні.

Усе розмови, погляди, пісні закарбувалося в пам’яті.

Розмови, погляди, пісні усе закарбувалося в пам’яті.

Розмови, погляди, пісні це наймиліші спогади.

З другої хати доносилася сумна журлива пісня.

Чарами віє від необмеженого синього простору.

Блакитний легкий вітер розганяв залишки туману.

На збори нашого десятого класу прийшли вчителі.

На ходу Соломія висмикувала стебло або корінь водорості.

Вся кучерява долина здається буйними, зеленими, морськими, прозорими хвилями.

Київ – це не Афіни, Рим, Париж або Стамбул, він не такий стародавній, але в нього свій чар і своя славна історія, яка дає право назвати це місто великим.

Історичні міста великі не тому, що завжди залишались однаковими, а тому, що змінювалися, оновлювалися, зростали, навіть умираючи, знову воскресали й возносилися з руїн і попелу.

Дали в дорогу різних почастунків, лящів, тарані і місцевих трунків.

Я прийшла попросити пробачення і побажати тобі всього доброго.

Я з першого погляду в Київ закоханий.

Дід любив спати під дубом.

Сашко вийшов сказати кілька слів

Сяють сонцем луки і поля.

Вулиця була пустельна в темряві.

Катрусина тітка буде пекарем.

Двадцятою і останньою прийшла Анничка.

Душа, твоя мій брате, бентежиться даремно.

Але серед цієї суєти не загублю тебе я рідна, мово!

Ми чуємо, тебе, Кобзарю, крізь століття..

А ти, моє трудне й пекельне слово, чи заговориш, як мене не стане, чи разом з голосом моїм умреш?

Мужність, як правило, скромна; вона нічого спільного не має з криком, з метушнею, з рекламою, вона, коли хочете, навіть сором’язлива

Господиня, було, слуха-слуха нас, усміхнеться та й каже: «Ну, вже, видно, чорт сім лаптів стоптав, поки вас докупи зібрав!»

Це була хоч, може, й легальна, але, на жаль, ще не оголошена стенограма якогось пленуму.

Загонщиків у нас, як бачите, не було, - ми самі, мовляв, і за загонщиків, і за стрільців.

Петро від її слів почервонів як рак.

Розглядаємо вашу відповідь як згоду.

Зі степу як із вогкої печери тягло свіжою прохолодою.

Роботи вистачило не довше ніж на два дні.

Чисті та свіжі стіни ніби випромінювали ласку.

З-під очерету випивало жовте латаття поважно, гойдаючись серед, дрібної ряски.

Зимовий вечір, закуривши, люльку розсипав зорі у воді.

Тремтячи від страху хлопці намагалися відчинити двері й вибратися з тої кімнати.

У повітрі пливли хмари, коливаючись від вітру і виблискуючи сріблясто-синіми відтінками.

Опівді туристам запропонували відвідати ярмарок.

У Оксани виникла потреба сказати усю правду.

Дідусь повчав: "Не треба нарікати на обставини".

Він сердито наказав вивчити уривок про Каїна і Авеля.

У всякому ділі є свої майстри і своє, так би мовити, натхнення.

Троянди, гріючись на сонці нескупім, нам серце радують відродженням своїм

Там, замість житечка, в теплеє літечко терен зацвів.

Він, п’ятирічний хлопчик, міг би гратися годинами.

Не чути ніякого голосу, особливо вівчарської трембіти, десь на далекій полонині

Бійці пересуваються катакомбами згорбившись.

Одні сиділи на буреломі інші слухали стоячи.

Із вирію летять курличучи ключі.

Попрацювавши мої друзі пішли грати у футбол.

Чорна качка тримається на воді розпластавшись.

Забувши сміх ми слухали нового вчителя схилившись на парти.

Ми сидимо під кручею поклавши вудочки на хиткі рогачики і гомонимо.

Уже за Лебединським лісом вороги бігли не чуючи ніг.

Мокрий сніг легко падаючи як цвіт вишні від вітру лягав на землю.

Весело фиркаючи машина вирвалася на пагорок помчала у видолинок.

На голій одполірованій до блиску шматині землі розпросторився калачик.

Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур'яні.

Досвітні огні переможні урочі прорізали темряву ночі.

Наляканий громовицею тихенько заіржав кінь.