Повторення (синтаксис складного речення).

Посріблені ліси окуталися тінню, а небосхил горить і віти золотить.

Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

Скрізь: на подвір’ї, і в саду, і на городі — все тяглося до сонця і раділо йому.

У цьому ж лісі я пив самоту осінню, тут весну цілувала ти під шелест верховіть.

Ще сніг кругом, ще голі віти в дуба, і не курличуть в небі журавлі.

Історичні факти лишаються фактами, їх можна по-різному пояснювати, але не замовчувати.

Чорта крути за хвіст, а він радий: довший хвіст виросте.

Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить в віконнім склі.

Знов зустріча земля годину літню і дерево пахучо зацвіта.

У небі весело шугають ластівки і співають жайвори, коли пригріє тепле весняне сонце.

Здається, сама земля горить по обріях, тривожним, багрянистим світлом виповнює всю цю вітряну степову ніч.

Травневий день в кільці заграв на сполох бив всіма громами, і блискавка небесні брами розчахувала навкруги.

Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива жінка наречена.

Зелена трава горить-палає зеленим огнем, на її довгих листочках грає й сяє чиста роса.

З обличчя молодого студента не сходив вираз таємного болю, терпіння, хоча після першого погляду це годі було помітити.

На дворі, під тополями, була тиша, і тільки краплі води, спадаючи одна по одній з водограїв, ледве чутним плесканням порушали ту тишу.

Не зозуля в лузі затужила, не пташина в тузі голосила, то сестричка лист писала, на сторону посилала.

Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де-не-де. кружляючи, лягає під дерева.

Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокіт копит — усе резонувало тут надзвичайно лунко, чисто, повноголосо!

Невеликі струмки живляться водою з трьох основних джерел: дощу, льодовиків і підземних вод.

Деякі птахи втратили здатність до польоту, серед них — ряд великих довгоногих пернатих, що ведуть наземний, спосіб життя (страуси, ему, нанду).

У пінгвінів крила перетворилися на ласти, за допомогою яких цей птах швидко борознить холодні води Антарктики в пошуках риби.

Більшість приматів живе не деревах; сильними гнучкими пальцями вони можуть тримати їжу та різноманітні предмети і маніпулювати ними.

Успіх тварин у боротьбі за існування залежить від іх здатності знаходити корм, сховище і партнерів, і не останню роль відіграють тут розміри тіла.

Праворуч, позначаючи обрій, порскають іскрами вогненні острівки — то горять селища

Якщо журавлі пізніше звичайного відлітають у вирій та ще й при західному вітрі, то зима запізниться.

То хмара затягне все небо аж до горизонту, то сонце сховається за високими гірськими вершинами.

Береги річки положисті, з великими піщаними плесами, з рідкими кущиками верболозу, нагадували мальовничі акварелі Левітана.

Сонце і повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що, здається, надворі стоїть весна.