Політологія. Комплексна контрольна робота

Політія - це

Метою політики є:

Ідеологія, яка особливо утверджує пріоритет стабільності та традицій:

Давньогрецький мислитель, який визначив політику як вище благо для людини, вважав виникнення держави результатом розвитку сім'ї та виділив правильні і неправильні форми державно-політичного устрою:

Головними філософськими принципами цієї політичної доктрини є розуміння індивідуальної свободи особистості як вищої цінності, визнання індивідуальних потреб важливішими за суспільні, це:

Біхевіористські концепції влади аналізують:

Охлократія – це

Гасло «Україна для українців» висунув:

Вітчизняний представник політичної думки, який розглядав ідеальну державу як «Вільну спілку» самоврядованих асоціацій (громад), де центральна влада тільки координує їхню діяльність:

Філософ Нового часу, який назвав свою програмну роботу ім’ям біблейської істоти та ототожнив її з державою:

Одним із авторів теорії розподілу влад був:

На думку Т. Гоббса першопричиною виникнення держави стало:

Надмірна влада церкви і духовенства в суспільстві:

Засновником українського консерватизму є:

Автор «Конституції прав і свобод Запорозького війська», де обстоювалась ідея розподілу влад, запровадження незалежного військового суду, регламентувалось життя війська Запорізького:

Силові ресурси влади –

Компонент, який складає зміст політики:

Одним із авторів теорії природних прав та суспільного договору був:

Одним із авторів теорії утопічного соціалізму був:

Хто обгрунтував самостійність політичної сфери і відокремив політику від моралі?

Компонент, який складає форму політики:

Основна функція держави, за Кантом, полягає в тому, що вона повинна:

У якій країні була створена перша школа політичної науки:

Поняття "політика" в науковий обіг вперше ввів:

Хто з учених виділив три ідеальні типи легітимності влади?

Наука про політику

Вислів "мета виправдовує засоби" належить

Така форма організації основоположної державної влади, яка передбачає народ в якості джерела державної влади, розумний її поділ, вільну виборність й оперативну змінюваність органів влади і посадових осіб, прийняття рішень за більшістю голосів.

Здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на політичну діяльність і політичну поведінку людей та їх об'єднань за допомогою будь-яких засобів – волі, авторитету, права, насильства; центральні, організаційні й регулятивно-контрольні засади політики – 

Сукупність методів і засобів, за допомогою яких владні органи здійснюють управління суспільством і забезпечують своє політичне панування –