Автор – П’єр Ронсар.
Рід – лірика
Жанр – сонет
Тема – роздуми поета про велику силу кохання, що може дати життя і відродити душу
Ідея – возвеличення сили кохання, яка може дати крила людині та оживити душу.
Головна думка: кохання возвеличує людину, наповнює її іншим змістом.
“Любов дала життя, і рух, і силу,
І душу відродила осмутнілу –
Її любовний пломінь відігрів.”
Віршовий розмір – п’ятистопний ямб
Весь вірш – це своєрідна сповідь героя, який нарешті зустрів своє кохання: добре, щире, усміхнене.
Художні засоби:
Епітети – «тепле сяйво», «вогонь запломенів», «душу відродила»
Метафори –«любов у світ прийшла», «хаос освітила», «душа несміливо жила», «душа без ладу й форми у мені бродила», «Дух наповнився блаженством», «Любов дала життя, і рух, і силу», «душу відродила» «любовний пломінь відігрів»