Підсумковий, 11 клас, 3 частина

Це знов таки навіть у нижчих тварин помічається, собаки наприклад дуже чулі до оцінки їх

Вода за ніч відстоялася, стала така прозора, що видно було на дні кожну піщинку

І того можливо не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ

Він видно спав, бо не ворушився

Мені здається, що жила я завжди…

Незмірною ласкавістю і тихою журбою віє від сих вільних, кучерявих хмаринок, що пливуть собі кудись поза дім неволі

Літня спека й страшна зимова завірюха пригасили життя гір

Земля, як і завжди, пахтіла своїм тяжким п’янливим запахом

Кожен крок нашого піхотинця здається подією вартою літописів

Сизуватий колос затиснутий з двох боків списами остюків перегойдує на тонких білих ниточках жовто-зеленаві палички квіту

Гуркіт канонади ревів не перестаючи

Вбігла Гафійка сквапно ховаючи щось за пазуху

А він мандруючи співа, як Наливайко з ляхом бився

А як насупляться брови сердито та під ними хмурий погляд блисне, то аж холодно у душі

Ад’ютант мав феноменальну пам’ять і виключну хоробрість

Цілком природно, що капітан, схвильований такою перемогою, говорив те все безконтрольно, в стані ефекту.

Рана не гоїлась, перев’язки з морською водою не дали належного ефекту.

Окремі спортсмени втратили форму, розгубили свої бійцівські якості.

На виставці демонструвалася бойова техніка — від пістолетів до важких танків.

Сукупність проблем, або ж проблематика, в галузі економіки нині є досить гострою і потребує невідкладного розв’язання.

Прохолодне повітря напоєне запахом скошених трав.

Життя то неповторна пісня яку треба вміти проспівати...

Два та два чотири.

Ти друг, ти вірність.

Дикі гіллясті черешні, висока трава по подвір’ю навпереміш з квітами раннього літа — усе в цім краю таке соковите, таке зелене.

Земля кличе трудитися на ній засівати, милуватися простором, збирати врожаї.

Груша тая була висока та крислата, товста, у три обіймища, з величезною тінню, з опалими пелюсточками цвіту на землі.

Ранок зачинався тихий та лагідний, все навкіл: і трави, і дерева, і кущі наче завмерло, умліваючи в передденній вільготі.

Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку, шляхетну інохідь коня.

Тепла ніч, напоєна степовими пахощами, пропливала над Асканією.

Оповитий тишею, степ дихав пахощами росяних трав.

Втомлена вона заснула, голову поклавши на камінь.

Переповнений любов’ю, я відкрив кохання книгу.

Напливала на річку ніч, настояна на синій воді, місячному сяйві і пахощах верболозу.

Хоч до вокзалу було й недалеко проте я поспішив сісти до авто й поїхати.

Майстер говорив не голосно, а майже шелестів, як те листя. Проте всі чули кожне його слово.

Немає сонця — І десь воно проте живе і світить: За хмарами пливучими, за снігом, За млою переливною.

Почувся знадвору чийсь тихий проте знайомий голос.

Широкий, Дніпре, мій, з тобою ми в розлуці.

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! Здрастуй, свіжосте нив.

Повний сили, зваги і надій, світлим скарбом щастя володій.

Був шляхетного роду, про це промовляли одежа та зброя, золотий пояс та срібні остроги.