Чи думали ви, які страви вам до вподоби? Вареники, галушки, сало? Складно вибрати?
Українська кухня неймовірно колоритна та різноманітна. А український народ так любить свої національні страви, що деякі із них навіть увічнив у камені. Пропоную подивитися пам'ятники національним українським стравам.
Полтав
[ськ, цьк, зьк]а земля споконвіку славилася своєю любов'ю до галушок, тому саме там у центрі Полтави знаходиться пам'ятник галушці. На дерев'яному столі стоїть здоровенний
[полумисок, полу мисок], повний галушок. А поряд на розстеленому рушникові лежить ще й
[великапревелика, велика-превелика] ложка, що ніби припрошує нас: беріть, пригощайтеся галушечками.
А якщо ви є шанувальниками вареників, то їдьте на Черка
[чин, щин]у. Там ви зможете не лише посмакувати улюбленими варениками з сиром, ягодами, картоплею чи капустою, та ще й у сметані, а й подивитися на пам'ятник, який є візитівкою Черкас.
Великим
[півмісяцем, пів місяцем]з хвилястим краєм стоїть неймовірно гарний
[білосніжний, біло-сніжний]вареник. А перед ним, склавши ноги по-туре
[ськ, цьк]и, сидить україн
[ськ, цьк]ий козак і тримає в одній руці повну макітру вареників, а другою показує, які вони смачні. Хоч
[півсвіту, пів світу] обійдіть, а смачніших, ніж в Україні, не знайдете!
А чи знаєте ви, що таке деруни? Це такі картопляні оладки, які й донині дуже полюбляють на півночі України. Саме там, на Житомир
[чин, щин]і, в місті Коростень стоїть пам'ятник дерунам.
Пам'ятник являє собою горщик, з якого витонченим візерунком здіймається гаряча пара, у центрі якої перевертається ніби піднятий нею над горщиком дерун.
Та все ж найбільше українці полюбляють запашне, ще й з рум'яною шкірочкою, сало.
[З давніх давен, З давніх-давен] воно слугувало візитівкою України, бо який же українець не любить сала! Тому й пам'ятників свині встановлено багато. Найбільше їх на Полтав
[чин, щин]і - аж шість.
Ось один із них - пам'ятник "Одвічній годувальниці українського народу". На невисокому постаменті стоїть
[свиня годувальниця, свиня-годувальниця] у звичайний зріст, а поруч із нею двоє
[малолітніх, мало-літніх, мало літніх] дітей із прутиками в руках, які ніби підганяють ними свинку.
А це - пам'ятник свині в місті Ромни, що на Сум
[чин, щин]і. Саме він є першим у Східній Європі і четвертим у світі пам'ятником свині! А водночас це ще й візитівка міста. На високому постаменті стоїть радісна
[клаповуха, клапо-вуха]свиня золотого кольору. Так, це наше українське золото, бо
[з роду віку, зроду-віку] давало українцям і сальце, і м'ясце.
Та українці
[з діда прадіда, з діда-прадіда] ще й рибу люблять ловити. І, як водиться, вміють смачно приготувати: засмажити, стушити, запекти і юшку чи риб'ячий борщ зварити. Тому й встановили пам'ятники рибі.
Так у місті Кременчуці, яке розташоване на
[лівобережжі, ліво-бережжі] Дніпра поряд із Кременчу
[зьк, цьк]им
[водосховищем, водо-сховищем], водиться риби
[видимо невидимо, видимо-невидимо]. Там і встановили пам'ятник щуці "Пливе щука з Кременчука". У місті швидко виникло новітнє повір'я: якщо закохані покладуть свої руки в пащу щуці, то навіки будуть разом.
А в Бердянську, одному з курортів на Азовському морі, звідки
[раді радесенькі, раді-радесенькі] туристи після літнього відпочинку привозять разки нанизаних на мотузці бичків, установили бронзовий пам'ятник бичку - цій маленькій рибці, яка в роки Другої світової війни врятувала від голоду багатьох бердянців.
Ось такі незвичайні пам'ятники є в Україні.