Підсумкова робота (ГР 3, ГР4). Речення з однорідними членами. Варіант №3

Срібною річкою потік небом Чумацький Шлях.

Ранкова роса впала на тирсу та катран.

Зорі пливли небом своєю одвічною путтю.

По балках тонким свистом перегукувалися сурки.

Після дощу по видолинках та балках зашумували потоки.

Місто було захищене глибоким ровом і дерев’яним частоколом.

Де-не-де зривалася з неба зоря й спадала вогняною ниткою.

Сірий полин та суха тирса вкривали потріскану землю.

Тумани клубочаться вгорі й спускають на землю мокрі коси.

І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю.

Зразу ж за тином буйно цвіли рожі та жоржини.

Сонце сміялося дуже гаряче й привітно.

… а вітер розносить його.

… й повільно кружляє в повітрі.

… щодня дощі дрібненькі сіють.

… гіллячку голу вітерець трясе.

По хуторах і пасіках по байраках і долинах ні на хвилину не затихав спів.

Чорніє поле і гай і гори.

Сплять і лошата і корови і бджоли і оси.

А вітер і хвилі несли пароплав і шлюпку на прибережне каміння.

Уся вулиця співала та пританцьовувала.

Полетіла б я до тебе та крилець не маю.

У лісі пахло листям, грибами та ожиною.

Люблю вітер та дощ навесні.

У душі разом заговорила й одрада, і жаль, і докір.

Над дорогою траплялася дика груша, або кущ черемхи.

Сухий та жовтий очерет вітер хилить до землі.

Хмари швидко висувалися з-за гір, летіли в небо й заслоняли сонце.

Пасма гір проти неба, то вгинаються, то вигинаються на всі боки.

Ходять під прірвою горбами хвилі, дихають важко, й б’ються об скелі.