Підсумкова робота. Г Р 2 (працює з текстом). Повторення та узагальнення вивченого. Орфографічний практикум. 7 клас(НУШ)

І варіант

Прочитайте.

Легенда про річку Бистрицю

Колись давно в Карпатах жили дві сестри – Надія та Соломія. Вони були красиві, як світанок, і сильні, як гірський вітер. Народилися в родині Води і Вітру й мали серце, повне співчуття до людей. Сестри виросли серед лісів, скель і джерел.

Місцеві гуцули казали, що Бистриця -Солотвинська – це серце, бо вона глибока, повільна, має теплі джерела. А Бистриця -Надвірнянська – душа, бо стрімка, легка, голосна, як пісня трембіти. Коли вони зливаються, народжується сила, що несе дух Карпат до Дністра.

Та доля принесла розлуку. Обидві закохалися в одного юнака – опришка Ореста, що захищав простий люд від панської сваволі. Він був відважний, добрий, і серце його хиталося між двома сестрами.

І тоді сталося диво. Небо розступилося, і Карпати почули голос духів: «Нехай душа Соломії стане водою, що м’яко і глибоко несе біль любові. А душа Надії – стрімкою і бурхливою рікою, що кличе до боротьби й волі». Так Соломія стала Бистрицею - Солотвинською – спокійною, ясною, глибшою, а Надія – Бистрицею - Надвірнянською – гучною, бурхливою, стрімкою . Вони довго текли окремо, кожна несла у водах свої сльози й пам’ять про Ореста. Але на землях, де нині стоїть Івано-Франківськ, вони знову зустрілися й злилися в єдину ріку . З’єдналися, щоб ніколи більше не розлучатися.

Але зрадницька рука ворога настигла Ореста – його вбили, залишилася лише його трембіта. Сестри, дізнавшись про це, втратили мир у душі. Вони вийшли на вершину Карпат, обійнялися й заплакали. Їхні сльози лилися гірськими схилами, змішуючись із дощем і снігами.

( З інтернет-джерел)

Первісний текст буде відновлено, якщо речення розташувати в послідовності, запропонованій у рядку

Утворіть від прикметників просту форму вищого ступеня.

Місцеві гуцули казали, що Бистриця -Солотвинська – це серце, бо вона глибока        , повільна            , має теплі         джерела. А Бистриця -Надвірнянська – душа, бо стрімка           , легка       , голосна           , як пісня трембіти.

Легенда про річку Бистрицю

Колись давно в Карпатах жили дві сестри – Надія та Соломія. Вони були красиві, як світанок, і сильні, як гірський вітер. Народилися в родині Води і Вітру й мали серце, повне співчуття до людей. Сестри виросли серед лісів, скель і джерел.

Місцеві гуцули казали, що Бистриця -Солотвинська – це серце, бо вона глибока, повільна, має теплі джерела. А Бистриця -Надвірнянська – душа, бо стрімка, легка, голосна, як пісня трембіти. Коли вони зливаються, народжується сила, що несе дух Карпат до Дністра.

Та доля принесла розлуку. Обидві закохалися в одного юнака – опришка Ореста, що захищав простий люд від панської сваволі. Він був відважний, добрий, і серце його хиталося між двома сестрами.

І тоді сталося диво. Небо розступилося, і Карпати почули голос духів: «Нехай душа Соломії стане водою, що м’яко і глибоко несе біль любові. А душа Надії – стрімкою і бурхливою рікою, що кличе до боротьби й волі». Так Соломія стала Бистрицею - Солотвинською – спокійною, ясною, глибшою, а Надія – Бистрицею - Надвірнянською – гучною, бурхливою, стрімкою . Вони довго текли окремо, кожна несла у водах свої сльози й пам’ять про Ореста. Але на землях, де нині стоїть Івано-Франківськ, вони знову зустрілися й злилися в єдину ріку . З’єдналися, щоб ніколи більше не розлучатися.

Але зрадницька рука ворога настигла Ореста – його вбили, залишилася лише його трембіта. Сестри, дізнавшись про це, втратили мир у душі. Вони вийшли на вершину Карпат, обійнялися й заплакали. Їхні сльози лилися гірськими схилами, змішуючись із дощем і снігами.

( З інтернет-джерел) У Н. в. вжито виділене слово в абзаці, позначеному