Підсумкова річна контрольна робота

Будуть солодко віять минулим білі яблуні в нашім саду. 

Чому не спить верба в прозору осінь? 

Ліси мої, хто вас убереже?! 

Не дай мені напитися журби й душі замерзнуть від морозу. 

Мене вчили жити чесно. 

Київ - столиця України. 

Хлопці стали друзями. 

До млина тягнуться важкі вози з мішками. 

Командир віддав наказ виступати. 

Хлопці пішли ловити рибу. 

Аліна попросила брата принести води. 

Сонце почало заходити за хмари. 

У саду нашім тихо, неначе у вусі. 

Твоя любов - як сміх дитячий... 

Ти чуєш, як співають зорі осанну весняній землі? 

Вечір вишневий із нами вечеря і тихо від щастя муркоче. 

учений - документаліст, жук короїд, Лисичка - Сестричка, Дніпро - ріка

готель "Дніпро", учитель історик, журнал "Україна", хлопець - богатир

мати - природа, дівчина - майстриня, Київ - град, озеро - Байкал

Буг - річка, книга "Вир", дівчина - красуня, заєць - русак 

Дихання гір буо чути. 

Краю рідний, шуми яворинням розлогим. 

Не родися красна, а родися щасна. 

У степ проводжала з тугою в очах. 

Темна ніч. 

На небі сонце. 

Пахне травою. 

Навколо тиша. 

Наші дівчата плетуть вінки з квітів маку й синіх волошок з ромашок і матіол. 

Листя лежить на колодах осикових дров на купі гарбузів. 

На килимок виклали нехитрий сніданок сало ячний корж та крашанки. 

У руках мати несе кріп моркву пучечок петрушки. 

На землю зорану плугами спада рожево - білий цвіт. 

Озвучене сердечними піснями бринить моє перо. 

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади. 

Шумлять смерекові ліси по вінця сповнені краси. 

Жовте листя, тремтячи і коливаючись у повітрі, тихо раз по раз сідало на землю вкриваючи її пишним золотим покриттям. 

Він наближався, й кинувши гострий погляд з-під навислих рудих брів, підносив над землею кийок. 

Про журавлів ти більше не співала, а серцем відчуваючи грозу, хапливим рухом крадькома втирала солону, теплу і гірку сльозу. 

Хустину кинувши на плечі, надівши плаття весняне, берізка вибігла надвечір і жде чи вітру, чи мене. 

Я вас справді не розумію. 

Справді з дурною головою - ногам лихо. 

Розумова робота справді охоплює всі сфери життя. 

Поки живий, я хочу справді жити. 

Тут усе моє і луг і гай. 

Усе навколо і трави і дерева і кущі наче завмерло. 

Гуркіт моторів іржання коней усе ставало зараз помітно лункішим ніж удень. 

Шевченко Мако Вовчок Панас Мирний Нечуй - Левицький багато творів присвятили зображенню жахливої долі українського народу.