Підсумкова контрольна робота за 2 семестр

Неозначено-особове.

Називне

Означено-особове.

Узагальнено-особове.

Називне.

Безособове.

Означено-особове.

Неозначено-особове.

Означено-особове.

Неозначено-особове.

Узагальнено-особове

Безособове.

Означено-особові.

Узагальнено-особові.

Неозначено-особові.

Безособові.

В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю?

Плоди і насіння лікарських рослин збирають після повного їх достигання.

У цей час у коренях рослин нагромаджується найбільший запас потрібних для лікування речовин.

Ще з юних літ мені відкрилась правда.

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься. 

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса. 

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів. 

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань.

Густий, соковитий, запашний бур’ян з-під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію.

Оце, одного разу було свято й погода, сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях. 

Почуття підлого переляку і жадоби жити, за всяку ціну жити, змагалося з почуттям честі, з почуттям самозбереження, важливішого, ніж збереження фізичне. 

Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий. 

Мені тепер відкрилося, нарешті, що людина створена для любові, для кохання, для зачарованості й захопленості. 

Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі. 

Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік.

Чигирин, здається, глянув не в очі, а в душу.

Справді, чи скінчиться, нарешті, коли-небудь оця безводна дорога?

Але, на мій подив, Іван Захарович дуже спокійно, дещо навіть театрально розкуривши сигарету, підвівся з-за столу, одійшов до вікна і довго так мовчки стояв спиною до мене

Звичайно, він збирався мати власну лабораторію, але, по-перше, не тепер, по-друге, ніяким чином не однявши її в когось.

Все бути може, може, буде, бо серце більше відчуває, ніж розум зрозумів і знає.

З другої хати доносилася сумна журлива пісня.

Чарами віє від необмеженого синього простору.

 Блакитний легкий вітер розганяв залишки туману.

На збори нашого десятого класу прийшли вчителі.

Щасливий я що народився на твоєму березі що пив у незабутні роки твою м’яку

сиву воду.

 На світі можна жить без еталонів По-різному дивитися на світ

Широкими очима з-під долоні Крізь пальці у кватирку з-за воріт.

Усе було все кануло у Лету розлуки зустрічі прощання і жалі.

Скрізь у саду в полі у лісі панував осінній спокій.

Воно (насіння) в нас було скрізь де не повернись в горщиках у вузликах на

жердках у сінях в повітці попід стріхою в сипанках в мішечках та мішках

відокремленим додатком

відокремленим означенням

відокремленою прикладкою

відокремленою обставиною

Брате мій Дніпре, батьку мій дорогий; прекрасний, скільки радості, скільки  глибоких найдорожчих почуттів принесли моєму серцю рідні твої води.

Ти сонце, ніжне й щедре, якому я поклоняюся й поклонятимуся все життя, річко моя дорога й велика.

 І очі мої, і мій слух – усі почуття заспокоєні біля тебе, оповиті тобою, красо моя, моє свято, щастя моє.

Сухобрусові дочки, Марта й Степанида, були малими гарні дівчатка: кароокі, чорняві, круглолиці і з ямочками на щоках.

Окрім гри на сопілці, Хома провора дуже любив пісні.

Йому було приємно що він старий генерал якого сусіди звали „червоним” і небезпечним завжди лишався вірним собі.

Осінніми вечорами вона рано світила світло чепурилась немов у свято і сидячи у свіїй охайній хатинці часто поглядала на двері тривожно прислухаючись до гавкання собак і хвилювалась немов на щось чекала

 Вона поклала букетик у якому були різні польові квіти крім васильків.

 З більшим нетерпінням ніж будь-коли ми рвались до рідного дому.

Я мала тоді стрічався зі скарбами людського духу та гріх було б гудити ті часи вони були по-своєму прекрасні

відокремлене означення

відокремлена уточнююча обставина

відокремлений додаток

відокремлена прикладка