Підсумкова контрольна робота з української мови

Їхав вершник, у людей питався, чи далекий шлях йому зостався. 

Чи вітер крізь курай свище, чи тоскно хтось наспівує поблизу. 

Ми трималися за руки, підняли голови і слухали, чи не гудуть у цвіту бджоли. 

Не знає поет, чи хто слуха його, не стримує серця і співу свого. 

"У нас, професоре , саме жнива..." - натякнув Деркачов.

Деркачов натякнув професорові, що у нас саме жнива. 

Дівчина тоненько заплакала і зашепотіла: "Спасіть мене, дядю, Спасіть..." 

Дівчина попросила допомоги. 

"Мамо! - обізвалась нишком Нимидора, підвівшись із постелі. - Чи чуєте?"

Підвівшись з постелі, Нимидора нишком запитала у матері, чи та щось чує. 

"А де Василько?" - запитав він перегодом.

У нього перегодом запитали, а де ж Василько. 

"Я, коли виросту, теж садівником буду!", - не зводячи очей з дядька Степана, палко промовив Юрко. 

"Добре підкували, від серця! - Запевняв буковинець на прощання. - Хай не зітруться підкови, хай не підіб'ються ваші коні!" 

На подвір'я неквапом в' їхав вершник, його окликнув невідомий серед підвід вартовий: - "Хто йде?" 

"Невже це він співав? - здивувалась Ясногорська і, задихаючись від хвилювання, запитала:- Ви з хазяйства Самієва?" 

У народний вжиток давно ввійшли слова Арістотеля Корінь навчання гіркий, а плід його солодкий. 

Для фразеологічних одиниць характерне поєднання дієприслівникових зворотів із безособовими конструкціями Не знавши біди, не буде добра. 

Умій відгадати, де треба виявити любов, а де справедливість читаємо в Івана Огієнка це велика мудрість. 

У Святому Письмі чимало повчальних сентенцій, зокрема Мудрість ліпша від військової зброї. 

Сів Горобець і скаргу пише в суд: - "Від Солов'я мені життя немає". 

Тишу запитую я : "Хто там розхитує дзвін?" 

"А що ж мій кінь білогривий"? - Олег запитав. 

"Не журіться", - каже швець, - "і сідайте на стілець". 

шість

сім

вісім

дев'ять

Верес цвіте і на серці осінньо. 

Осіннє сонце блиснуло на мить і тільки срібна паморозь димить. 

Теплий день розхлюпує блакить і ластівки купаються в промінні. 

Сьогодні день вщерть сонця повен і груші гупають в саду. 

І якось я знайшов таку значну вершину, що інші гори скиртами здались. 

Сміятися не гріх над тим, що видається нам смішним. 

Камінь, що в мене кидають, в чорнозем душі ловлю. 

Людей, що ніколи не сміються, не можна сприймати серйозно. 

Коли їм сумно, хай вони сумують. 

Страшні слова, коли вони мовчать. 

Як мовчанням душу уяремлю, то який же в біса я поет? 

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні. 

причини й умови

означальна й з'ясувальна

з'ясувальні 

порівняльна й наслідкова

Коли кінчається довгий світловий день і гостра спека змінюється м'яким атласним теплом синього південного вечора, на токах запалюють ліхтарі. 

Один англійський король звелів наробити однакових каганців, полічити, скільки їх може згоріти за добу і відтак, засвічуючи один за другим, рахувати час. 

Як приємно, коли баба кляне або коли довго йде дощ і не вщухає. 

Приємно, коли позіхає дід і дзвонять до вечері літом. 

його вітає кожний двір. 

несе веселий дзвін бджоли. 

усім даруючи усмішки. 

і сонце мріє угорі.