Підсумкова контрольна робота з української мови 8 клас

хліб і сіль, червоний олівець, іду далеко;

ходити навколо, щира усмішка, росте в полі;

підійшов дідусь, писав швидко, коштовний камінь;

високо в горах, зелена трава, віє вітер.

Сашко з Дмитром будуть учитися.

Маринка вчасно закінчила писати.

Сотні людей почали співати.

Ми з тобою будемо радіти.

Листя густо зеленіє над рікою… (П. Усенко)

Мово моя, мово, материнська мово, кожне твоє слово з ніжності, любові (А. Луценко)

Хто ж од нас у світі дужчий? (П. Тичина)

Хай бджоли носять медозбір у соти і кожна квітка душу звеселя (Л. Дмитерко)

На лузі зібралося чимало чорногузів. (Ю.Яновський)

Він почав працювати весело, з надзвичайною енергією. (О.Довженко)

Відбилися верби у тихій воді. (В.Сосюра)

Дожене він своє, піде на заробітки… (У.Самчук)

Снаряди почали вже падати в річку. (О.Довженко)

Хіба є хто на світі крилатіший за людину? (О.Гончар)

Народ росте, і множиться, і діє. (В.Симоненко)

І нехай наше життя буде чудесною піснею. (І.Цюпа)

На шлях я вийшла ранньою весною і тихий спів несміло заспівала. (Леся Українка)

Дорога в’ється між полями. (М.Рильський)

Дерева ледь-ледь починають прокидатися від зимової сплячки. (М.Чернявський)

Справжня скарбниця для людей – уміння працювати. (Езот)

Зранку чимало сонячних променів будить мене.

Опівдні сонце стало червоним і палючим.

Білі дзвоники конвалій висять на тонесеньких ніжках.

Озеро Світязь, цукерки Ведмедик, село Веселе;

квітка тюльпан, напій Фанта, пес Пірат;

місто Донецьк, фірма Оріон, роман Марія;

готель Харків, печиво Сюрприз, комедія Сто тисяч.

Будуть дитя колисати соколи, соколи.

А він візьми та й скажи всю правду.

Любить він такі ночі місячні й цю тишу.

Про нього останнім часом ні слуху ні духу.

А я стаю багатшим і чистішим, радію сонцю, росам і траві.

Обабіч по схилах гір розсипалися отари кіз та овець.

Ні твоїх снів, ні твоїх дум нам не забути, рідний краю.

Укрившись тьмою, тротуари і асфальти сплять.

Коло хатів у садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші.

Сонце вдарило з-за лісу червоним потужним промінням на київські гори.

Сиві рожеві блакитні дими кучеряві плинуть з високих, мов башти, стрімких димарів.

Широка зелена Оболонь і Поділ укрились тінню і потемнішали.

І вгорі й нанизу й на воді все стало однією мрією.

Земля України і небо і люди усе мені рідне.

А перед нашими очима біжать сірі сумні осінні лани.

Мені там рідне все й Дінця зелені хвилі і шепіт яворів і дальній дзвін копит…

Привіт тобі зеленокудра Сквиро поет сивоголовий посила.

Чи знаєш ти хлопче якого коня тобі серед поля виготовила доля?

Спасибі Вам мамо за вічну любов і за всю неоплачену ласку.

Не плачте мамо не треба, і ви не журіться тату.

Того можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ.

Пам’ятки української вишивки, на жаль збереглися лише за кілька останніх століть.

Газик рвонувся вперед, замолов колесами, пішов, пішов і, нарешті, вибрався на рівне.

Місяць хоче мабуть погрітись, суне в шибку свій блідий диск.

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.

Одцвітають посаджені маминими руками чорнобривці.

Степ, повитий тишею, дихав пахощами росяних трав.

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

До серця доторкнулася весна, ота жіноча, ніжно-лебедина.

Край шляху, у долині, догорає вогнище.

Крім знання, тут потрібна інтуїція, дар передбачення, дар ясновидця.

За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив.

І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

1

2

3

4

5

Попереду, за річкою, танули ліси, що тяглися звідси і вгору, понад Ворсклою, і вниз, до Дніпра.

Зав'юнився під ногами розсипчастий пісок берега.

. Річки, схованої в берегах, ще не видно було, але вона вже відчувалася по свіжості й прохолоді, якою потягло від неї.

Ліс, наблизившись, перетворився з синього в зелений.

Його соковиті хащі по той бік річки, прокидаючись, повнилися пташиним тисячоголосим гомоном, особливо солов'їними трелями.

Зелений світ, умитий росами, лящав, висвистував, видзвонював, лунко переливався щедрою розмаїтістю акордів, ладів і тонів.

Птаство, радіючи весні, творило музику краси дивовижної, солов'ї аж заходились, зозулі кували, торкаючи дзьобиками чарівні клавіші неба.

Попереду, за річкою, танули ліси, що тяглися звідси і вгору, понад Ворсклою, і вниз, до Дніпра.

Зав'юнився під ногами розсипчастий пісок берега.

Річки, схованої в берегах, ще не видно було, але вона вже відчувалася по свіжості й прохолоді, якою потягло від неї.

Ліс, наблизившись, перетворився з синього в зелений.

Його соковиті хащі по той бік річки, прокидаючись, повнилися пташиним тисячоголосим гомоном, особливо солов'їними трелями.

Зелений світ, умитий росами, лящав, висвистував, видзвонював, лунко переливався щедрою розмаїтістю акордів, ладів і тонів.

Птаство, радіючи весні, творило музику краси дивовижної, солов'ї аж заходились, зозулі кували, торкаючи дзьобиками чарівні клавіші неба.

Попереду, за річкою, танули ліси, що тяглися звідси і вгору, понад Ворсклою, і вниз, до Дніпра.

Зав'юнився під ногами розсипчастий пісок берега.

Річки, схованої в берегах, ще не видно було, але вона вже відчувалася по свіжості й прохолоді, якою потягло від неї.

4. Ліс, наблизившись, перетворився з синього в зелений.

Його соковиті хащі по той бік річки, прокидаючись, повнилися пташиним тисячоголосим гомоном, особливо солов'їними трелями.

Зелений світ, умитий росами, лящав, висвистував, видзвонював, лунко переливався щедрою розмаїтістю акордів, ладів і тонів.

Птаство, радіючи весні, творило музику краси дивовижної, солов'ї аж заходились, зозулі кували, торкаючи дзьобиками чарівні клавіші неба.