Підсумкова контрольна робота

ГУР виступала за повну незалежність України від обох імперій, тоді як ТУП вимагала лише культурної автономії у складі Росії.

ГУР зайняла виразно австрофільську позицію, закликаючи до поразки Росії, тоді як ТУП послідовно підтримувала царський уряд протягом усієї війни.

ГУР орієнтувалася на підтримку Австро-Угорщини для виборювання автономії/самостійності, тоді як ТУП зайняла позицію нейтралітету щодо воюючих сторін.

ГУР створила збройне підпілля в Наддніпрянщині, а ТУП сформувала легіон Українських січових стрільців у Галичині.

Похід проводився з метою звільнення Києва від військ генерала Денікіна та відновлення влади Директорії у столиці.

Похід дозволив зберегти боєздатну основу Армії УНР в умовах «трикутника смерті» та партизанського запілля.

Похід призвів до негайного підписання миру з Радянською Росією на умовах визнання незалежності УНР.

Похід сприяв збереженню контакту з українським населенням та підтримці антибільшовицького селянського руху опору.

НЕП скасував приватну власність на землю та перевів усі господарства в радгоспи, що задовольнило бідноту.

«Воєнний комунізм» вилучав усі надлишки через продрозкладку, а НЕП замінив її фіксованим продподатком, дозволивши вільну торгівлю залишками.

За НЕПу більшовики повністю відмовилися від ідеології марксизму та дозволили створення селянських партій.

«Воєнний комунізм» зачіпав лише міське населення, а НЕП був спрямований виключно на підтримку селян.

Прагнення більшовиків легітимізувати свою владу в Україні та розширити соціальну базу серед місцевого населення.

Потреба здобути симпатії українського населення за межами СРСР (у Галичині та Волині) для експорту революції.

Щире бажання Йосипа Сталіна забезпечити повну державну незалежність УРСР у майбутньому.

Необхідність перехопити гасла українського національного руху та нейтралізувати ідеологічний вплив еміграції УНР.

Вимога Міжнародного суду в Гаазі щодо дотримання прав національних меншин у СРСР.

Виключно великі поміщики, які володіли сотнями гектарів землі та використовували працю десятків батраків.

Будь-який селянин, який чинив опір вступу до колгоспу або мав незалежну економічну позицію, незалежно від статків.

Спеціальна група іноземних диверсантів, надісланих для підриву радянського сільського господарства.

Селяни, які добровільно передавали своє майно державі в обмін на пільги.

Запровадження режиму «чорних дошок» для сіл і колгоспів, що означало їхню повну ізоляцію та вилучення всього продовольства.

Офіційне звернення радянського уряду до Ліги Націй з проханням надати гуманітарну допомогу голодуючим районам.

Заборона виїзду селян із голодуючих районів УРСР та Кубані до інших республік СРСР за продовольством.

Масове безкоштовне роздавання зерна з державних резервів усім постраждалим одноосібникам.

Польща намагалася надати Галичині повну автономію, але ОУН вимагала негайного приєднання до СРСР.

Польський уряд здійснював пацифікацію та осадництво, а ОУН відповіла індивідуальним терором і революційним підпіллям.

ОУН підтримувала польський уряд у боротьбі проти Чехословаччини, але вимагала скасування податків.

Польща повністю закрила всі українські школи, а ОУН перейшла до легальної парламентської діяльності в Сеймі.

Початок німецько-радянської війни та швидка руйнація радянського управлінського апарату на західноукраїнських землях.

Попередня офіційна письмова згода Адольфа Гітлера на створення незалежної української урядової структури.

Ініціатива ОУН(Б) під проводом Степана Бандери поставити нацистське керівництво перед доконаним фактом існування української влади.

Діяльність Української Національної Ради та батальйону «Нахтігаль» як силового та політичного чинника на місці.

Рішення Потсдамської конференції щодо надання самовизначення народам Східної Європи.

Створення планів щодо відновлення приватної власності селян на землю та розпуск усіх колгоспів у перший рік окупації.

Нещадна економічна експлуатація ресурсної бази (зерно, сировина) та примусова депортація молоді як «остарбайтерів».

Тотальне фізичне винищення єврейського населення (Голокост) та цілеспрямоване знищення радянських військовополонених.

Відкриття мережі українських університетів та надання ширшої культурної автономії місцевим органам самоврядування.

ОУН(Б) відмовилася включити до тексту Акта пункт про боротьбу проти радянського режиму.

Нацистське керівництво категорично відкидало ідею існування будь-якої незалежної чи автономної Української держави.

Степан Бандера та Ярослав Стецько уклали таємний союз із радянськими партизанами Сидора Ковпака.

Акт був підписаний за вказівкою британської розвідки, що було розкрито гестапо.

Усі колишні остарбайтери та військовополонені отримували грошову компенсацію та державні нагороди за витримані страждання.

Ті, хто повертався, проходили обов'язкову перевірку у фільтраційних таборах НКВС через патологічну недовіру режиму до тих, хто перебував під окупацією.

Значна частина колишніх військовополонених та репатріантів безпосередньо з фільтраційних таборів була засуджена до термінів у ГУЛАГу

Радянський уряд дозволив усім остарбайтерам вільно обирати країну для подальшого постійного проживання в Європі.

Офіційне проголошення УПА війни Сполученим Штатам Америки та Великій Британії.

Засідка бійців УПА під Милятином, унаслідок якої зазнав смертельного поранення командувач 1-го Українського фронту генерал Микола Ватутін.

Спроба УПА захопити місто Львів під час проходження радянсько-німецького фронту.

Вступ підрозділів УПА до складу регулярних частин польської Армії Крайової.