Підсумкова діагностувальна робота. УКРАЇНСЬКА МОВА. ЧИТАННЯ. 4 клас Частина 9

Прочитай текст.

Дідух. З цим словом пов..язане з..мове св..ято (Р,р)іздво Хрис-

тове, що відзначаєт..ся християнами (шч,щ)ороку (в)зимку. А напе-

редодні Святвечір. З яким нетерпі(н,нн)ям ми чекали ц..ого вечора!

Л..генькісутінкизаганялинасдохатинавітьтоді,коли(на)подвір..ї

була в..сока снігова гірка, а коло неї — ковзанярс..ка дорі(ж,ш)ка.

Нарешті (на)ставала урочиста хв..лина. Відчинялися навстіж

хатні двері — і ввалювалася хвиля білого морозяного повітря, а за

ним — величезна в’язка соломи й невелика в’язочка пахучого сіна.

Щоб не вихолодити хату, двері швидко зачиняли, а тато з порога

звертався до всіх присутніх:

— Дозвольте внести дідух для маленького Ісуса, бо він у цю ніч

колись народився у Вифлеємі, добрий вечір!

Мати, яка стояла біля стола (а ми,

діти, сиділи рядочком на лаві), відпо-

відала батькові:

— Просимо й дідуха, і сіно до на-

шої хати на Різдво Христове!

Після цього тато розв’язував в’язку

й розтрушував товстим шаром соло-

му на долівці — від порога й до сто-

лу, до лав і ліжка. А мати в цей час

притрушувала сіном стіл і накривала

білим святковим обрусом.

Потім тато приніс ще два великих

при колотки*

, а також два невеликих

снопи жита й пшениці, які стояли всі

свята на покуті під образами.

Не буду детально переповідати, як ми гуртом при запаленій вос-

ковій свічці вечеряли з нової глиняної макітри новими дерев’яними

ложками духмяною кутею, варениками кількох сортів, пампушка-

ми та іншими смачними стравами.

Але для нас, дітей, найцікавіше починалося після

вечері, коли ми починали гратися в дідусі. Батько

й мати сідали на лаву біля столу й починали кида-

ти пригоршнями волоські горіхи, а ми намагали-

ся щонайбільше назбирати їх у соломі. При цьому

ми кудкудахкали, як кури, кахкали по-качиному,

сичали по-гусячи, кукурікали. Гармидер стояв до

неба! І стояли такі порохи, що за різдвяні свята їх

набивалося повно й у миснику, і на образах, і на

штучних квітах, які висіли на стінах. Тому по свя-

тах мати білила хату.

Потім ми перебігали через холодні сіни до бабу-

сі й дідуся, де починалася та ж гра в дідусі. Але тут

було трохи по-іншому.

Бабуся з великої торбини кидала волоські горіхи, а після неї ді-

дусь витягав свою і посипав дідух лісовими дрібними горіхами. Ми

лазили по дідуху, намацуючи руками й коліньми горіхи. Оте змаган-

ня, хто більше назбирає горіхів, — то була найбільша наша радість.

У нашій хаті дідух лежав на долівці аж два тижні, до Водохреща.

Правда й те, що солому перетирали ногами на порох, особливо коло

порога.

А ще я згадував, що тато вносив і приколотки. І знаєте навіщо?

А щоб підкласти їх під подушки, бо всі свята ми спали на дідуху, за-

стеленому веретами**, — головами до образів, а ногами до вхідних

дверей...

Сім’я прощалася з дідухом у саду. Висипали залишки соломи на

купу й підпалювали. Якщо густий дим огортав дерева, то йшлося

того року на врожай фруктів і ягід. А коли дим ішов стовпом уверх, то

на цвіт весною очікуються приморозки, а значить, не буде поліття***

на садовину.

Ось що таке дідух

(за Миколою Магерою).

*Приколоток — невеликий сніп, з якого вимолочено зерно.

Верета — рядно, покривало з грубої тканини.

Познач, до якого збірника слід помістити текст:

Поліття - сприятлива погода.

Дідух. З цим словом пов..язане з..мове св..ято (Р,р)іздво Хрис-

тове, що відзначаєт..ся християнами (шч,щ)ороку (в)зимку. А напе-

редодні Святвечір. З яким нетерпі(н,нн)ям ми чекали ц..ого вечора!

Л..генькісутінкизаганялинасдохатинавітьтоді,коли(на)подвір..ї

була в..сока снігова гірка, а коло неї — ковзанярс..ка дорі(ж,ш)ка.

Нарешті (на)ставала урочиста хв..лина. Відчинялися навстіж

хатні двері — і ввалювалася хвиля білого морозяного повітря, а за

ним — величезна в’язка соломи й невелика в’язочка пахучого сіна.

Щоб не вихолодити хату, двері швидко зачиняли, а тато з порога

звертався до всіх присутніх:

— Дозвольте внести дідух для маленького Ісуса, бо він у цю ніч

колись народився у Вифлеємі, добрий вечір!

Мати, яка стояла біля стола (а ми,

діти, сиділи рядочком на лаві), відпо-

відала батькові:

— Просимо й дідуха, і сіно до на-

шої хати на Різдво Христове!

Після цього тато розв’язував в’язку

й розтрушував товстим шаром соло-

му на долівці — від порога й до сто-

лу, до лав і ліжка. А мати в цей час

притрушувала сіном стіл і накривала

білим святковим обрусом.

Потім тато приніс ще два великих

при колотки*

, а також два невеликих

снопи жита й пшениці, які стояли всі

свята на покуті під образами.

Не буду детально переповідати, як ми гуртом при запаленій вос-

ковій свічці вечеряли з нової глиняної макітри новими дерев’яними

ложками духмяною кутею, варениками кількох сортів, пампушка-

ми та іншими смачними стравами.

Але для нас, дітей, найцікавіше починалося після

вечері, коли ми починали гратися в дідусі. Батько

й мати сідали на лаву біля столу й починали кида-

ти пригоршнями волоські горіхи, а ми намагали-

ся щонайбільше назбирати їх у соломі. При цьому

ми кудкудахкали, як кури, кахкали по-качиному,

сичали по-гусячи, кукурікали. Гармидер стояв до

неба! І стояли такі порохи, що за різдвяні свята їх

набивалося повно й у миснику, і на образах, і на

штучних квітах, які висіли на стінах. Тому по свя-

тах мати білила хату.

Потім ми перебігали через холодні сіни до бабу-

сі й дідуся, де починалася та ж гра в дідусі. Але тут

було трохи по-іншому.

Бабуся з великої торбини кидала волоські горіхи, а після неї ді-

дусь витягав свою і посипав дідух лісовими дрібними горіхами. Ми

лазили по дідуху, намацуючи руками й коліньми горіхи. Оте змаган-

ня, хто більше назбирає горіхів, — то була найбільша наша радість.

У нашій хаті дідух лежав на долівці аж два тижні, до Водохреща.

Правда й те, що солому перетирали ногами на порох, особливо коло

порога.

А ще я згадував, що тато вносив і приколотки. І знаєте навіщо?

А щоб підкласти їх під подушки, бо всі свята ми спали на дідуху, за-

стеленому веретами**, — головами до образів, а ногами до вхідних

дверей...

Сім’я прощалася з дідухом у саду. Висипали залишки соломи на

купу й підпалювали. Якщо густий дим огортав дерева, то йшлося

того року на врожай фруктів і ягід. А коли дим ішов стовпом уверх, то

на цвіт весною очікуються приморозки, а значить, не буде поліття***

на садовину.

Ось що таке дідух (за Миколою Магерою).

Познач, що називають дідухом у прочитаному тексті:

Вибери синонім до слів духмяний

Вибери синоніми до слова галас (їх декілька)

Обери антонім до слова величезний

Обери антоніми до слова КИДАТИ

Як правильно записати слово пов..язане

Як правильно записати слово З..МОВЕ

Як правильно записати слово СВ..ЯТО

Як правильно записати слово (Р,р)іздво Христове,

Як правильно записати слово відзначаєт..ся

Як правильно записати слово (шч,щ)ороку

Як правильно записати слово (в)зимку.

Як правильно записати слово нетерпі(н,нн)ям

Як правильно записати слово ц..ого

Як правильно записати слово Л..генькі

Як правильно записати слово "коли (на)по-

двір..ї"

Як правильно записати слово в..сока

Як правильно записати слово ковзанярс..ка

Як правильно записати слово хв..лина.

Як правильно записати слово ...

Нарешті (на)ставала урочиста хвилина.

Яке слово має префікс?.

Яке слово не має суфікса?.

Обери головні члени речення.

Нарешті (на)ставала урочиста хв..лина.

Обери, якою частиною мови є слово НАРЕШТІ

Обери, якою частиною мови є слово наставала

Обери, якою частиною мови є слово урочиста

Обери, якою частиною мови є слово хвилина