Підсумкова, 9 клас, 4 частина

Що таке тема тексту?

Яких засобів зв'язку між реченнями в тексті не існує?

Якого стилю мовлення не існує?

Визначте кількість підрядних частин у реченні:

Віриться, що невдовзі все, створене і зібране художником, мистецтвознавцем, етнографом Іваном Макаровичем Гончаром, знайде своє місце в музеї його імені, який відкрито неподалік меморіального будинку майстра

Визначте вид складного речення

Віриться, що невдовзі все, створене і зібране художником, мистецтвознавцем, етнографом Іваном Макаровичем Гончаром, знайде своє місце в музеї його імені, який відкрито неподалік меморіального будинку майстра.

Складним із різними видамизв'язку є речення

Складним із різними видами зв'язку є речення

Складними із сполучниковим суряднимі безсполучниковим зв'язкомє речення

Складними із сполучниковим підрядним і безсполучниковим зв'язком є речення

Складними із сполучниковим сурядним і підрядним зв'язкомє речення

Установіть відповідність між видом складногоречення та його прикладом

(приклади реченьпозначено цифрами в дужках).

1 Хто мав нагоду побувати на вулиці Садовій у селі Хочиному, що на Житомирщині, той обов'язково звернув увагу на квітковий розмай на подвір'ї однієї господині. (2) По весняній порі зацвіли тут червонощокі тюльпани, а ген постелився по землі синій в'юнкий барвінок, а попід тином пишно всівся кущ бузку. (3) Ближче до літа розпустять свої рясні бутони півонії, стрілами-листками вп'ялися в небо фіолетові півники, а кущі смородини та порічок порозкидали нитки налитих червоних і чорних намистин.(4) Справжній квітковий карнавал починається восени: у цей час зацвітають чорнобривці, майори, матіоли.

Оперета

На оперету мене спокусив сусід по кімнаті в готелі. Зав'язуючи перед дзеркалом краватку, він запитав:

- Ви коли-небудь були на київській опереті?

- Не був ні на київській, ні взагалі.

Він глянув на мене, як на зрадника,і єхидно зауважив:

- А я гадав, що журналісти, навіть провінційні, — птахи найвищого польоту... На оперету я все-таки з ним пішов.

Замигтіло, заграло, закрутилося сліпуче колесо перед очима! Що за диво це було! Гарячий шал не відпускав ні на мить, змушував тріпотіти розбурхане серце...

Поруч мене сиділи двоє стареньких, він і вона. Бліді, сумовиті, роками й болячками притлумлені люди. Такими здалися на початку. А потім краєм ока я бачив, як він поклав свою тремтячу руку на її. А пристрасті на сцені наростали. І той дідусь у запалі розчуленості важко, з пристогоном схилив свою голову їй на коліна й похапцем став цілувати жовті, з ліловими прожилками руки дружини. А вона гордо й незворушно дивилася перед себе. Лише старомодне чорне жабо на грудях здіймалося частіше, і в ліловому вицвілому оці, бачив я, довго плавала маленька кольорова сльоза (За М. Дочинцем).
Тип мовлення

Оперета

На оперету мене спокусив сусід по кімнаті в готелі. Зав'язуючи перед дзеркалом краватку, він запитав:

- Ви коли-небудь були на київській опереті?

- Не був ні на київській, ні взагалі.

Він глянув на мене, як на зрадника,і єхидно зауважив:

- А я гадав, що журналісти, навіть провінційні, — птахи найвищого польоту... На оперету я все-таки з ним пішов.

Замигтіло, заграло, закрутилося сліпуче колесо перед очима! Що за диво це було! Гарячий шал не відпускав ні на мить, змушував тріпотіти розбурхане серце...

Поруч мене сиділи двоє стареньких, він і вона. Бліді, сумовиті, роками й болячками притлумлені люди. Такими здалися на початку. А потім краєм ока я бачив, як він поклав свою тремтячу руку на її. А пристрасті на сцені наростали. І той дідусь у запалі розчуленості важко, з пристогоном схилив свою голову їй на коліна й похапцем став цілувати жовті, з ліловими прожилками руки дружини. А вона гордо й незворушно дивилася перед себе. Лише старомодне чорне жабо на грудях здіймалося частіше, і в ліловому вицвілому оці, бачив я, довго плавала маленька кольорова сльоза (За М. Дочинцем).

Стиль тексту

Оперета

На оперету мене спокусив сусід по кімнаті в готелі. Зав'язуючи перед дзеркалом краватку, він запитав:

- Ви коли-небудь були на київській опереті?

- Не був ні на київській, ні взагалі.

Він глянув на мене, як на зрадника,і єхидно зауважив:

- А я гадав, що журналісти, навіть провінційні, — птахи найвищого польоту... На оперету я все-таки з ним пішов.

Замигтіло, заграло, закрутилося сліпуче колесо перед очима! Що за диво це було! Гарячий шал не відпускав ні на мить, змушував тріпотіти розбурхане серце...

Поруч мене сиділи двоє стареньких, він і вона. Бліді, сумовиті, роками й болячками притлумлені люди. Такими здалися на початку. А потім краєм ока я бачив, як він поклав свою тремтячу руку на її. А пристрасті на сцені наростали. І той дідусь у запалі розчуленості важко, з пристогоном схилив свою голову їй на коліна й похапцем став цілувати жовті, з ліловими прожилками руки дружини. А вона гордо й незворушно дивилася перед себе. Лише старомодне чорне жабо на грудях здіймалося частіше, і в ліловому вицвілому оці, бачив я, довго плавала маленька кольорова сльоза (За М. Дочинцем).

Засобом міжфразового зв'язку першого й другого речень тексту є

Оперета

На оперету мене спокусив сусід по кімнаті в готелі. Зав'язуючи перед дзеркалом краватку, він запитав:

- Ви коли-небудь були на київській опереті?

- Не був ні на київській, ні взагалі.

Він глянув на мене, як на зрадника,і єхидно зауважив:

- А я гадав, що журналісти, навіть провінційні, — птахи найвищого польоту... На оперету я все-таки з ним пішов.

Замигтіло, заграло, закрутилося сліпуче колесо перед очима! Що за диво це було! Гарячий шал не відпускав ні на мить, змушував тріпотіти розбурхане серце...

Поруч мене сиділи двоє стареньких, він і вона. Бліді, сумовиті, роками й болячками притлумлені люди. Такими здалися на початку. А потім краєм ока я бачив, як він поклав свою тремтячу руку на її. А пристрасті на сцені наростали. І той дідусь у запалі розчуленості важко, з пристогоном схилив свою голову їй на коліна й похапцем став цілувати жовті, з ліловими прожилками руки дружини. А вона гордо й незворушно дивилася перед себе. Лише старомодне чорне жабо на грудях здіймалося частіше, і в ліловому вицвілому оці, бачив я, довго плавала маленька кольорова сльоза (За М. Дочинцем).

У новелі НЕМАЄ мікротеми

Оперета

На оперету мене спокусив сусід по кімнаті в готелі. Зав'язуючи перед дзеркалом краватку, він запитав:

- Ви коли-небудь були на київській опереті?

- Не був ні на київській, ні взагалі.

Він глянув на мене, як на зрадника,і єхидно зауважив:

- А я гадав, що журналісти, навіть провінційні, — птахи найвищого польоту... На оперету я все-таки з ним пішов.

Замигтіло, заграло, закрутилося сліпуче колесо перед очима! Що за диво це було! Гарячий шал не відпускав ні на мить, змушував тріпотіти розбурхане серце...

Поруч мене сиділи двоє стареньких, він і вона. Бліді, сумовиті, роками й болячками притлумлені люди. Такими здалися на початку. А потім краєм ока я бачив, як він поклав свою тремтячу руку на її. А пристрасті на сцені наростали. І той дідусь у запалі розчуленості важко, з пристогоном схилив свою голову їй на коліна й похапцем став цілувати жовті, з ліловими прожилками руки дружини. А вона гордо й незворушно дивилася перед себе. Лише старомодне чорне жабо на грудях здіймалося частіше, і в ліловому вицвілому оці, бачив я, довго плавала маленька кольорова сльоза (За М. Дочинцем).

Ключовими в новелі є слова

Оперета

На оперету мене спокусив сусід по кімнаті в готелі. Зав'язуючи перед дзеркалом краватку, він запитав:

- Ви коли-небудь були на київській опереті?

- Не був ні на київській, ні взагалі.

Він глянув на мене, як на зрадника,і єхидно зауважив:

- А я гадав, що журналісти, навіть провінційні, — птахи найвищого польоту... На оперету я все-таки з ним пішов.

Замигтіло, заграло, закрутилося сліпуче колесо перед очима! Що за диво це було! Гарячий шал не відпускав ні на мить, змушував тріпотіти розбурхане серце...

Поруч мене сиділи двоє стареньких, він і вона. Бліді, сумовиті, роками й болячками притлумлені люди. Такими здалися на початку. А потім краєм ока я бачив, як він поклав свою тремтячу руку на її. А пристрасті на сцені наростали. І той дідусь у запалі розчуленості важко, з пристогоном схилив свою голову їй на коліна й похапцем став цілувати жовті, з ліловими прожилками руки дружини. А вона гордо й незворушно дивилася перед себе. Лише старомодне чорне жабо на грудях здіймалося частіше, і в ліловому вицвілому оці, бачив я, довго плавала маленька кольорова сльоза (За М. Дочинцем).

Речення першого абзацу поєднані зв'язком