П"ятий клас. Робота із текстом О.С. Пушкін "Казка про рибалку та рибку"

Жив старий із своєю старою 
Біля самого синього . . .
Жили вони в ветхій землянці 

Жили вони в ветхій землянці 
Рівно . . . роки.

Якось в море закинув він невід, — 
Як утретє закинув він невід, — 
Витяг невід однісіньку . . .

Здивувався старий, налякався: 
Він рибалив 
Та не чув він, щоб риба

"Ой, дурило ж ти, недотепа! 
Не зумів взяти з рибки! 
Було взяти від неї хоч  . . . , 
Адже наші, бач, зовсім побиті!"

От пішов дід до синього моря, 
Бачить: море

"Повернувся старий до старої, — 
Та ще дужче стара докоряє: 
Повертайся, дурню, до рибки, 
Уклонися їй, випроси  . . .  !"

"Повертайся, вклонися рибці: 
Вже не хочу я бути селянкою, 
Хочу буть стовбовою . . . !» 

Дід злякався, почав благати: 
"Що ти, бабо, чи ти сказилась? 
Ні ступити, ні мовить не вмієш, 
То й смішитимеш ціле …!"

А на дверях сторожа надбігла 
Та сокирами ледь не зарубала. 
Ще й народ глузував із нього: 
 "Так і треба тобі, старий нечемо! 
 Це тобі, нечемо, наука, 
 Щоб не ліз не в свої  . . . !"

Чоловікові й каже баба: 
"Повертайся, вклонися рибці, — 
Хочу бути  морською . . . "

"Хочу жити в окіяні-морі, 
Щоб служила мені  . . .
І в мене була на побігеньках".

Довго ждав старий біля моря, 
Не діждався, пішов він додому. 
Глянув — аж перед ним землянка, 
На порозі сидить його баба, 
Перед нею — . . . ночви.