П"ятий клас. Робота із текстом. О.С. Пушкін "Казка про мертву йарівну" 11ч

Хто ж це? Вийди, покажися, 
З нами чесно подружися:

Вмить вони з тих слів пізнали, 
Що . . . привітали. 

. . . каже їй: "Дівице, 
Знаєш, всім ти нам сестриця. 
Собі ти мужа
Поміж нами обери, 
Нас як-небудь помири"

Каже так царівна їм, — 
Як неправду я повім, 
Божий гнів спаде на мене! 
Що чинить? Я ж . . . ! 

"Як ти сміла 
Обдурить мене? і в чім?"  . . .   призналася в усім. 

Раптом глянула вона: 
Пес загавкав, як шалений, 
То . . . злиденна 
У подвір'ї під вікном 
Відганяє пса кийком.

Посміхнулася царівна, — 
Що це так його гнівить? 
На ж, лови!» — і . . . летить. 

"От за це тобі, лови!"
І на ґанок соковите, 
Наливне та духовите 
Гарне . . . летить. 

Пес біжить і в очі їй 
З жалем дивиться і виє, 
Ніби пеське серце ниє, 
Ніби хоче їй сказать: 
 " . . . ! "

Пес за ними по п'ятах, 
Вмить до яблучка. Озлився, 
Проковтнув його, звалився 
І відразу . . .

І з плачем, в великім жалю, 
В домовину із . . . Тіло мертвої сестри 
Тут кладуть богатирі.

Понесли в порожню . . .   І труну в північну пору 
До шести міцних стовпів, 
До чавунних ланцюгів 
Обережно пригвинтили 
І навкруг загородили.

У далекому краю 
Нареченую свою 
Королевич скрізь шукає. 

В двері миттю похопилась 
І з царівною зустрілась — 
І від люті в той же час 
Лиходійка . . . враз.