П"ятий клас. Робота із текстом. О. Уайльд "Хлопчик-зірка" 1ч

Посміявшись,  . . .     засумували, бо  згадали  про свою бідність, і один  із  них сказав: "Краще  б ми  померли  від холоду  в  лісі або якісь дикі  звірі напали  на  нас  і  розірвали."

Але  в той  час,  як вони  розповідали один одному про свої нещастя, трапилася  дивна  річ. З  небес  упала дуже  яскрава  й  красива . . . . 

Він закричав своєму товаришеві, що знайшов скарб, який упав з неба, і коли товариш підійшов, вони сіли на сніг, розгорнули  складки  . . . ,  у  яких  могло бути золото. 

Один  із них  сказав:

—  Наші сподівання  не справдилися,  жодному з нас не усміхнулася  доля,  то ж  яка  користь від  того, що у нас на руках . . . ? 

Дружина  запитала: «Чому ти не зачиниш двері? У будинку вітер,  і мені холодно». «Хіба в будинку, де є черстве . . . , немає холодного вітру? — запитав чоловік.

Односельці дивувалися,  бо всі  вони були  смагляві  й темноволосі,  а  він  був  білим  і витонченим,  як  слонова  кістка, а  його кучері були подібні на пелюстки золотого 

Дітей  Дроворуба та  дітей  односельців він  зневажав через   . . . , говорив,  що прилетів із зірки.

Вислів належить

Діти  ж корилися йому, бо він 

— Ти,  дійсно, безсердечний і  не знаєш  жалю. Яке зло зробила тобі ця бідна жінка,  що ти  так до  неї  ставишся? Сказав Дроворуб про 

Коли  та їх  побачила,  то заплакала  від  радості й  сказала:

—  Він —  мій  . . . , якого я  загубила  в лісі. Я,  шукала  його по  всьому  світу.

— Але я впізнала тебе,  коли лише побачила,  і твої  речі  я також  впізнала: золотий  плащ  і бурштиновий  . . . .

— Якщо ти справді  моя матір,  — сказав він,  —  було б краще, якби  ти  трималася подалі,  а  не  приходила сюди,  щоб