Перші весняні квіти

Лист зелений не пропав,

А під снігом задрімав,

Щоб у синю сукнину

Одягнуть весняну днину.

В біле плаття 

Убравшись, стояла

А потім плаття зникло,

Згубилося, пропало.

Лиш гудзики тримались

На ниточках все літо,

Що наче ті  вуглинки

На сонці почорніли.

Іззеленої сорочк,

Що зіткав весною гай,

Білі дивляться дзвіночки.

Як зовуть їх? Відгадай.

Перший раз цвіла –

Жовтою була,

Як дозріла – побіліла,

Схопилася, полетіла

Знову десь рости

Й жовтим зацвісти.

З-під снігу зявився,

Прокинувсь від сну.

Усіх запросив

Зустрічати весну. 

Фіолетові фіранки

У світлиці та на ганку.

Фіолетові малята

Весну люблять зустрічати.

Із малої цибулини

Виріс весняної днини.

До нарциса привітався

Та на грядці запишався.

Ще в долині сніг біліє,

Юна ж квіточка синіє.

З проталини на горбочку

Визирає блакитне очко.

Як розкрилася вона –

Значить вже прийшла весна.

Тільки вчора теплий вітер

Вість приніс нам від весни,

А сьогодні дивні квіти

Крізь замети проросли.

Лиш весна привітна

У гостях зявилась –

На гіллі тендітнім

Котики розсілись.

Котики пухнасті,

Котики маленькі,

Жовті, мов курчата.

Як вата мякенькі,

Рано нас вітати

В котиків є звичка.

Знають всі малята –

Це цвіте ...

Колихає ніжно теплий вітер

Квіти ці коло вікна.

Недаремно кажуть люди,

Що у сон схиляють нас.

Я на інших геть не схожий;

Кучерявий та пригожий.

Постелю під голе віття 

Фіолетове суцвіття.