П-41

особлива сфера суспільної діяльності з виховання людини, складовими частинами якої є освіта та навчання;

наука про виховання людини;

цілеспрямований та організований процес формування особистості.

загальна педагогіка, історія педагогіки, методики вивчення окремих дисциплін;

навчання, виховання, освіта, розвиток, народна педагогіка, духовна педагогіка, світська педагогіка;

біологічний закон збереження роду;

турбота батьків про щастя дітей;

об’єктивна необхідність у спеціальній підготовці людини до життя і праці.

підготовка підростаючого покоління до життя;

розробка правил, рекомендацій щодо реалізації виховання;

процес цілеспрямованого розвитку і формування людської особистості в умовах її навчання, виховання й освіти.

передати людині знання, вміння, навички;

вивчення проблем виховання та навчання людей;

визначення мети та завдань виховання; дослідження методів і форм організації навчально-виховного процесу; вироблення нових педагогічних технологій виховання.

дошкільна педагогіка та педагогіка загальноосвітньої школи;

дошкільна педагогіка, педагогіка загальноосвітньої школи та педагогіка вищої школи;

загальні основи педагогіки, теорія навчання, теорія виховання, школознавство.

цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння та навички;

передача учням знань, умінь і навичок;

передача знань, умінь і навичок від одного покоління до іншого.

спеціально організований педагогічний процес, у ході якого здійснюється цілеспрямований вплив на особистість із метою формування певних якостей;

передача знань про норми та правила поведінки людей;

передача підростаючому поколінню культурно-історичного досвіду народу.

процес засвоєння знань, умінь, навичок;

формування моральних якостей особистості;

процес і результат оволодіння системою наукових знань, умінь і навичок, формування на їх основі світогляду, моральних якостей особистості, розвитку її творчих сил і здібностей.

пристосування людини до оточуючого світу;

ряд внутрішньо пов’язаних, послідовних і прогресивних змін, що відбуваються з організмом людини від народження і до кінця життя і характеризують рух людини від нижчих до вищих рівнів її життєдіяльності;

природні задатки людини, які виявляються у процесі життя і сприяють соціалізації людини.

загальні основи педагогіки, теорія навчання, теорія виховання, школознавство;

педагогіка, психологія, анатомія, фізіологія, філософія;

загальна педагогіка (базова дисципліна), загальнопедагогічні науки (вікова педагогіка, соціальна, спеціальна педагогіка), функціональні педагогічні науки (педагогіка професійно-технічної освіти, вищої школи, галузеві педагогіки та ін.), історія педагогіки, порівняльна педагогіка.

шлях, спосіб пізнання педагогічної діяльності;

усвідомлене уявлення кінцевого результату певної діяльності;

виявлення закономірностей і законів педагогічного дослідження.

спосіб дослідження педагогічних процесів формування особистості;

спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах;

здійснення перетворюючих дій, спрямованих на вирішення дослідницьких завдань.

бесіда, диспут, дискусія, педагогічна вимога, виховна ситуація;

педагогічне спостереження, бесіда, інтерв’ю, експеримент, вивчення продуктів діяльності, тестування;

метод моделювання, метод реєстрування, метод ранжування.

педагогічні явища, факти, з яких складається педагогічний процес;

пошук шляхів удосконалення педагогічного процес

якість знань, умінь і навичок.

окремий представник людського роду безвідносно до його якостей;

кожна жива істота;

людина, яка досягла певного рівня фізичного розвитку.

рівень інтелектуальної культури;

особливості мислення певної людини;

сукупність зовнішніх і внутрішніх особливостей людини, що формують її своєрідність, відмінність від інших людей.

досягає вісімнадцятирічного віку;

самостійно та свідомо керує своєю поведінкою;

оволодіває певною професією.

потреби, інтереси, навички;

задатки для розвитку певних здібностей;

нічого не отримує.

готові психічні властивості, які незалежно від зовнішніх факторів проявляються на певному етапі життя;

знання, уміння, навички;

отримані від народження природні потенції розвитку певних здібностей.

тільки спадковості;

оточуючого середовища та виховання;

природних задатків, суспільних обставин і діяльності самої дитини.

природні задатки дитини;

вимоги дорослих;

протиріччя між потребами особистості та можливостями для їх досягнення.

дитинство, отроцтво, замужнілість;

немовлячий вік, передошкільний, дошкільний, молодший шкільний вік, підлітковий, юнацький;

дитинство, отроцтво, юність, замужнілість.

3-5 років;

3-6 років;

1-3 роки.

психологічні риси, що відрізняють одну людину від іншої;

індивідуальна типологічна характеристика людини, яка виражається в силі, напруженості, швидкості та врівноваженості перебігу її психічних процесів;

природні особливості окремої людини.

ідеальний образ особистості, що виховується;

наперед визначені результати розвитку і формування людської особистості;

наперед визначені результати діяльності педагогічного колективу школи.

бажання людей, можливості навчально-виховних закладів, вимоги батьків до дітей;

фізіологічні та психологічні можливості учнів, можливості вчителів і вихователів, уявлення і намагання прогресивно мислячих людей;

рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, темпи науково-технічного і соціального прогресу, економічні можливості суспільства, рівень розвитку педагогічної теорії.

формувати всебічно і гармонійно розвинуту особистість – громадянина своєї країни;

сприяти різнобічному розвиткові особистості, розвивати задатки і здібності;

виховувати учнів на засадах християнської ідеології.

розумове, фізичне, трудове, моральне, естетичне виховання;

демократизація та гуманізація виховання;

розвиток естетичних почуттів, формування гігієнічних навичок.

процес, який здійснює вчитель у навчально-виховному закладі;

процес набуття учнями необхідних знань, умінь, навичок;

динамічна взаємодія вихователів і вихованців, спрямована на досягнення поставленої виховної мети.

мета – завдання – зміст – діяльність – результат;

вчитель батьки суспільство

директор школи – вчитель – учень.

він має всі ознаки системи: компоненти, структуру, цілісність, інтегральний результат, зв’язок з іншими системами;

він поєднує в собі процеси навчання, виховання і розвитку;

його складовими є дії вихователя та вихованців.

в тому, що процеси, які утворюють педагогічний процес, мають багато спільного між собою;

у підкоренні всіх процесів, що його утворюють, головній і єдиній меті – формуванню всебічно і гармонійно розвиненої особистості;

у тому, що педагогічний процес має цільовий, змістовий, діяльнісний, результативний компоненти.

зв’язок між окремими діями різних педагогів, педагогічного колективу і керівництвом навчально-виховним процесом у цілому;

зв’язок між педагогічним процесом, процесом морального виховання учнів і між різними педагогічними ситуаціями;

зв’язок педагогічного процесу з суспільними вимогами, зв’язок між завданнями, методами і формами виховання.

наявність у школі (класі) плану навчально-виховної роботи;

діагностика, постановка завдань, побудова прогнозу, реалізації плану, корекція й аналіз результатів;

висока кваліфікація педагогів і бажання учнів вчитися.

необхідний комплекс умінь, які набуваються у процесі здобуття вищої освіти;

показник рівня засвоєння вчителем спеціальних знань;

необхідний комплекс здібностей, фізичних, нервово-психічних і моральних якостей, що потрібні для набуття певних робочих функцій і успішної діяльності у сфері освіти.

від природних задатків;

від кількості прочитаних книг;

від спілкування з ровесниками.

знаходження в зоні найближчого розвитку здібностей дитини.

орієнтування його на вже розвинені здібності;

два цикли навчання

три цикли навчання

коуч, наставник, порадник, товариш

наглядач,