Означення. Обставина. Односкладні речення. Самостійна робота

Хіба в поганих людей бувають добрі очі?

Діялось се в тридцятих роках минулого століття.

Весна почала вже вбирати степ у зелені шати...

Маю я святе синівське право з матір’ю побуть на самоті.

Кругом ставка ростуть старі садки.

Але раптом поет замовк.

Кукурузо аж зашарівся від задоволення.

Хлопець різко повернувся й пішов назад.

Надвечір зі степу поволі наближається отара.

Ми в світ прийшли успадкувати славу, діла, і думи, й чесні мозолі...

Шевченко/художник, місто/Львів

гори/Карпати, крейсер/гігант

озеро/Світязь, Україна/мати

вовк/сіроманець, дерево/клен

Десна/ріка, євшан/зілля

Хлопці почали бити тривогу.

Рушник вишито.

Іринка із сестрою снідають.

Небо починало жевріти.

Табун коней пасеться.

Трава і листя на кущах запахли терпкою прохолодою.

Люблю я зелені степи нашої північної Вкраїни.

Ми сидимо в картоплі під вишнею.

Люди, будьте взаємно ввічливі!

І дощ, і сніг, і віхола, і вітер.

Подали команду рушати.

Не спитавши броду, не лізь у воду.

З дверей повіяло холодком.

Не всихайте, пишні квіти, цвітіть хоч до літа!

Саме копали картоплі.

Тихенько просовую ногу з-під ковдри.

Ліс та поле.

Не вчи вченого їсти хліба печеного.

З дверей повіяло холодком.

На небі зорі.

Річка широка.

Вечір.

Хмариться.

Теплий ранок.

Без охоти нема роботи.

Повсюди радість, щастя і краса.

Тиша.

Щедрим будь душею, друже.

Вулиці спорожніли.

От із ким він найменше мав бажання знайомитись.

Озеро було глибоке.

Старенька попросила принести води з криниці.

Яким пішов до сусіда прохати коней.

Працювати — насолода для душі.

Річка синіє.

Дрімає білий ліс.

Ночвами моря не перепливеш.

Благословенна тиша навкруги.

На щастя, мати вчасно повернулася додому.

Співаймо, сестрице, веснянку (означено-особове).

З молодої ольшини роблять свистки (безособове).

Задзвонили в усі дзвони по всій Україні (неозначено-особове).

Решетом воду не носять (узагальнено-особове).

Теплий вітер (називне).